Учні зауважили, що видатна постать 70-х років, гранична щирість, глибина та самобутність поетичного бачення було джерелом величезної популярності й шанування поета серед найширшого кола читачів і слухачів.
Вперше про нього дізнались в середині 50-х років ХХ століття. Він був одночасно бардом, співаком, поетом і актором театру й кіно.
Про Висоцького можна сказати, що він був всепереживаючою особистістю: художник, що впускає в себе увесь біль, усі тривоги свого часу, щоб потім щось у собі знищити. Тому в театрі він одержимо рвався тільки до однієї ролі – до Гамлета, що був ним створений – трагічний хаос питань, обернених людиною до свого часу, і тепер до нас.
Володимир Висоцький говорив, що його життя – це історія хвороби. Насправді, його життя – це історія епохи, розкрита у творчості.