0

На справжні мандри скарбницею народної мудрості перетворилася народознавча гра, в якій брали участь учні 8-го класу Центральноукраїнського наукового ліцею (м. Олександрія). З бібліотекарем Оленою Сторчовою учні з’ясовували: хто кому родич, хто такі кровні родичі, а хто - свояки. Цей етап гри звався «А в нашого Омелька невелика сімейка». Для багатьох учнів виявилися маловідомими слова родичівства: дівер, ятрівка, шваґер, своячка, зовиця.
Здолавши цей етап гри, перейшли до цікавого «Українські обереги – що вони означають?». Питання були доволі різноманітними і стосувалися символів, чиє коріння сягає у глибину віків. Цікавим було і завдання, що стосувалося кольорів та їхнього символічного значення. Дізналися не лише про тра
диційні жовтий і синій, а й про зелений – символ природи і молодості, рожевий – символ врожаю, малиновий – символ здоров’я, фіолетовий – символ мудрості.
Найкмітливіші швидко впоралися із завданням «Я віночок із квітів зберу», відшукавши серед літер назви квітів та рослин – оберегів.
Чимало цікавої інформації дізналися восьмикласники, коли йшлося про давні ремесла українців: гончарство, ткацтво, плетіння, столярство, ковальство вони усі добре знають. А що ж таке за ремесло конвісарство, чинбарство, гутництво, поташництво, кушнірство, більшість навіть не здогадувалася. А ще довелося задуматися, якому реміснику були необхідні початки геометрії для вимірювання радіуса частини виробу.
Не обійшли увагою і такі етапи гри, як «Свята та обряди українців», «Народ скаже, як зав’яже», «Побут, одяг та народні прикмети».
Словом, було цікаво, пізнавально, а, головне, корисно. Бо знання культури, побуту, звичаїв рідної держави є фундаментом національної ідентичності.