Коли на землі народжується геній, особливо художник, це означає, що він повинен сказати світові щось таке, що крім нього ніхто не скаже. Внесок Сергія Параджанова у світове мистецтво досьогодні не потрапляє під будь-які визначення. Його кіно не просто надоригінальне, але багато в чому виходить за рамки того, що ми звикли називати «кінематографом». Насамперед кидається у вічі надзвичайна яскравість та гармонійність кадру, а ще - статичність: люди у кадрі ніби створюють яскраву та символічну композицію для фото. Фільми Параджанова не мають сюжету у звичному нам розумінні цього слова, зміст його творінь поступово проступає перед уважним глядачем, який, маючи високе художнє чуття, розшифровує багату символіку режисерського задуму.
В Україні Сергій Параджанов відомий насамперед як режисер одного з кращих українських фільмів «Тіні забутих предків» та засновник українського поетичного кіно. Сам він говорив, що у нього три батьківщини: за національністю - вірмен, народився - в Грузії, жив - в Україні. Створив знаковий вірменський фільм - «Колір гранату» - та одну з кращих грузинських кінострічок - «Легенда сурамської фортеці».Визнаний найавторитетнішими метрами світового кіно – його творчістю захоплювалися Федеріко Феліні, Антоніо Антоніоні, Акіра Куросава, нагороджений престижними міжнародними преміями, але переслідуваний в СРСР і на п'ятнадцять років відсторонений від кіно. Написавши близько 30 кіносценаріїв, мав можливість відзняти лише 8 фільмів. Отримав три терміни тюремного
ув’язнення.«Я армянин, рождённый в Грузии, и сижу в русской тюрьме за украинский национализм,» - сказав про себе Сергій Параджанов. Його бурхливу творчу натуру його порівнюють з харизмою Сальвадора Далі - обидва вони змінювали не тільки мистецтво, але, в першу чергу, світ навколо себе. Саме життя в усіх його проявах вони перетворювали на мистецтво.
На жаль, доля генія досить часто залежить від обмежених тимчасовою ідеологією функціонерів – неосвічених, не здатних мислити ширше розуміння власного благополуччя. У Сергія Параджанова вони відібрали дуже багато дорогоцінного часу та здоров’я. Він був позбавлений можливості втілити у життя левову частину своїх задумів. Чи пробачив Параджанов цим людям? Судячи з останніх його інтерв’ю – ні. Але у пам’яті тих, хто близько знав режисера, залишилися його слова: «Я отомщу миру любовью»
