В місті Кропивницькому, відомий на той час як Єлисаведград ,був заснований в 1994 році меморіальний музей, присвячений життю і творчості російського і українського живописця Олександра Олександровича Осмьоркіна, а також художня галерея — зібрання картин митця та його учнів з різних пострадянських країн.

Музей розташований у будинку, де провів свої дитячі і юнацькі роки видатний художник першої половини ХХ сторіччя Олександр Олександрович Осмьоркін. Цікаво ,що цей будинок-музей був спроектований рідним дядьком О. О. Осмьоркіна - Я. В. Паученком.

З розповідей екскурсовода було зрозуміло ,що він був архітектором багатьох споруд нашого міста які по цей день нагадують про тогочасну епоху , яка придає місту своєрідної вишуканості і не одноманітності. За його проектами було збудовано лікарню Червоного Хреста Св. Анни, лікувальні Гольденберга (суч. міська лікарня № 3)А також, що дуже вражає – театр “ Ілюзіон” який на сьогоднішній день функціонує як Кіровоградський облкомплекс (школа мистецтв). Було дуже цікаво спостерігати як змінювалась архітектура споруд нашого міста. В кожній  закладений свій стиль і форма виконання. В кожній по-своєму гарно викладена цеглина , і в кожній з них влучно підібраний колір .В Кропивницькому не знайдеш жодної забудови ідентичної якійсь другій і це дійсно робить місто надзвичайно гарним.

Тепер хочеться розповісти про самого О.О Осмьоркіна. Усіх учнів нашого 10-Г вразили його картини і його підхід до їх виконання. Він належить до тих відомих майстрів живопису, чиє життя в мистецтві було наповнене невтомним творчим пошуком своєї художньої індивідуальності. Митець зробив значний вплив на розвиток сучасного образотворчого мистецтва , виховав чимало учнів.

Сучасник Осмьоркіна- Олександр Дейнека написав про нього так:

«Розсіяний м'який лірик, любитель поезії, людина абсолютного малювального слуху, артист без будь-якого «діляцтва», щиросердно закоханий у мистецтво, для якого воно було чимось набагато більшим, ніж будь-які практичні думки чи питання марнославства. Він пройшов через нас Дон Кіхотом у мистецтві»

І все-таки Осмьоркін відомий, в першу чергу, як творець камерних портретів й натюрмортів, хоча і нескладних композиційно, але просякнутих тонким відчуттям кольорів і світло-тіні, а також замріяно-споглядальних пейзажів («Мойка. Біла ніч»).

А Також нам випала можливість заглянути в такий прилад як СТЕРЕОСКОП ,наш сучасний стереоскопічний  3D-дисплей, а якщо науковою мовою то це – бінокулярний оптичний прилад для індивідуального перегляду «об'ємних» зображень . Стереоскоп може бути виконаний як у вигляді епіскопа, призначеного для розглядання непрозорих оригіналів, так і за принципом діаскопію, придатного для діапозитивів. В обох випадках прилад має здвоєну конструкцію, кожна половина якої призначена індивідуально для одного з очей спостерігача.

Загалом, нам дуже пощастило бути свідками тих процесів, які відбуваються у сучасних музеях. Бути співтворцями ідей і смислів, що їх пропонують сьогодні дорослим і дітям історичні, художні, політехнічні, меморіальні — такі різні — музеї...

Можемо знайти в музеї свою, важливу тільки для нас історію, людину з минувшини чи сучасності, яка надихає, враження, яке залишиться на ціле життя.

Українські музеї вміють подарувати справжню і сильну емоцію, треба тільки захотіти!!!