Кажуть, що людина майже всесильна. Дійсно це так. Адже немає такої стихії яку б не підкорило людство: це і вода, і повітря, і вогонь, і земля, космічний простір. В сучасному світі людина може контролювати всі процеси, які відбуваються на землі, але єдине, що так і не скорилося всесильному володарю – це час.

Кажуть, що людина майже всесильна. Дійсно це так. Адже немає такої стихії яку б не підкорило людство: це і вода, і повітря, і вогонь, і земля, космічний простір. В сучасному світі людина може контролювати всі процеси, які відбуваються на землі, але єдине, що так і не скорилося всесильному володарю – це час.

Час йде. Люди народжуються, живуть і помирають. Це замкнуте коло, яке поки що ніхто не в змозі розірвати. Не ми володіємо часом, а час володіє нами.

Час – це те чого завжди не вистачає. Він невблаганний, але коли не треба його завжди багато, а коли він так потрібний його немає. Знаєте, найголовніше на мою думку – це встигнути. Адже в житті так багато цікавого, так багато важливого, так хочеться все зробити, побачити, почути, встигнути… Встигнути сказати близьким, рідним, коханим людям, що ми їх любимо. Адже іноді так стається, що люди йдуть з життя надто рано, і тоді стає надзвичайно боляче за те, що ти не сказав, не зробив, не встиг… А час не вернути назад, не перемотати, як кіноплівку, він пройшов і ти або використав його, або змарнував.

Час – це наш найлютіший ворог. Він тече, як бурхлива гірська річка, яка закінчується величезним водоспадом , забираючи з собою все: почуття, думки, вчинки, людей, те, що пов’язано з цими людьми, їхні почуття і думки, одним словом забираючи те, з чого, головним чином, і складається наше життя. Отже, час забирає життя, з кожним днем, кожною годиною, хвилиною, секундою, нам залишається все менше і менше часу, все менше і менше залишається можливостей насолоджуватись життям. Адже ми жи­­  -вемо один раз, і не повинні втрачати жодної секунди. «Час тече не зупиняючись. Все, що дається в цей момент, за мить пропадає», - як вважав Володимир Францевич Ерн. Ми повинні це визнати, усвідомити і змиритись, адже це дійсність, данність.

Крім того, час – це ліки. Будь-які проблеми, переживання, біль, все, абсолютно все лікується часом, все проходить, рани гояться і людина оживає, але саме в такій ситуації необхідно мати багато часу. І, звичайно, треба пам’ятати, що ніякі рани не гояться повністю – шрами завжди залишаються.

Час допомагає дізнатись нам про сутність речей, людей, їх характер і душевні якості. Він може розкрити нам те, чого раніше ми не бачили, не помічали, виявити хороші або погані сторони людської особистості.

Час… Час не можливо відчути, побачити, понюхати, скуштувати, доторкнутись до нього. Він існує, і йде от і все. І ми не владні сперечатись з ним, або втручатись в нього. Єдине, що ми можемо – це робити так, щоб він проходив з користю для нас, це і буде наша влада над ним. В народі кажуть: «Щасливі – не слідкують за часом». Так давайте жити так, щоб бути щасливими, щоб в старості не було дуже боляче за марно втрачені роки, адже найгірше, що може статись – це коли на схилі літ усвідомлюєш, що прожив життя марно, не зробив те і те, і те, і вже нічого не можеш змінити… Ти не зможеш прожити життя ще раз, або поміняти його на інше. Воно в нас єдине і час, який нам відведений – це подарунок бога, який ми повинні цінувати і оберігати понад усе, адже саме з цього часу і складається наше життя.