Осінь… Сонце поволі сідає за обрій. Крізь його проміння дихає осіння прохолода. Золотиться листя на деревах, і важніє гілля його стиглістю.
Осінь, як величава Королева, крокує світом. Завітала вона і до нас на вернісаж талантів, який цьогоріч, незважаючи на тривоги, недоспані ночі, нарешті змогли провести! І за це ми завдячуємо нашим захисникам і захисницям! Кожен народ має свої звичаї, вироблені та відшліфовані багатьма століттями. Вони освячені віками. Це те, чим розпізнається народ не тільки в сьогоденні, а й в історичному минулому; їх у нашого багатостраждального народу дуже багато. Звичаї і рідна мова – це незнищені характерні ознаки народу.