«Раевский, слава наших дней, 

Хвала! Перед рядами

Он первый грудь против мечей

с отважными сынами»

В. А. Жуковский

27 вересня  11-В  клас представив результати роботи над проектом «Сім’я Раєвських в історико-культурному просторі слов’янського світу»  під час тематичної лінійки «Он был в Смоленске щит, в Париже - меч России» з нагоди 240-річчя від дня народження генерала Миколи Миколайовича Раєвського.

Микола Миколайович Раєвський народився 26 вересня (за новим стилем) 1771  року в Петербурзі. Раєвські належали до старого дворянського роду, багато представників  якого займали високі державні і військові посади за часів  Василя III, Івана Грозного, Петра I, Катерини II.

Дитинство Микола Миколайовича пройшло у Петербурзі в будинку діда по матері Миколи  Борисовича Самойлова, а також дядька  Олександра Самойлова, який фактично замінив йому батька  і став згодом його надійним другом і порадником. Як і всі дворянські діти того часу, Раєвський дуже рано, в трирічному віці,  був зарахований на військову службу в лейб-гвардію Преображенського полку, в шість років він був удостоєний звання сержанта.

Дійсну службу він почав 15-річним гвардійським  прапорщиком в армії свого двоюрідного діда по материнській лінії -  генерал-фельдмаршала Григорія Олександровича Потьомкіна. Юнак на все життя запам’ятав настанови Потьомкіна: «Во-первых, старайся испытать, не трус ли ты: если нет, то укрепляй врожденную смелость частым обхождением с неприятелем».

У червні 1794 року Микола Миколайович був призначений командиром Нижегородського  драгунського полку з переведенням на Північний Кавказ. Того ж року  він одружився. Його вибором стала 25-річна Софія Олексіївна  Константінова, онука Михайла  Васильовича Ломоносова. Софія Олексіївна стала гідною і вірною супутницею життя Миколи Миколайовича.

В червні 1812 грізні сили наполеонівської армії, яка вважалася в Європі непереможною, перетнули межі Росії. Ця війна одразу набула національно-визвольного характеру і отримала назву Вітчизняної війни. Раєвський був призначений командиром 7-го піхотного корпусу.

11 липня корпус Раєвського протягом десяти годин боровся з п'ятьма дивізіями наполеонівської армії. Витримавши нерівний і жорстокий бій , Раєвський зумів не тільки зберегти корпус, але і вивести його з бою цілком боєздатним. Бій під Салтанівкою увійшов в історію  як легенда. У розпал бою Раєвський разом із синами 17 і 11 років, на чолі Смоленського полку перший кинувся в бій зі словами: «Вперед, ребята! Я и дети мои укажем вам путь! ». З вуст в уста по всій армії передавали розповідь про подвиг  російського генерала, який готовий був пожертвувати синами заради вітчизни. Після цієї битви ім'я Раєвського стало широко відомим всій російській армії. Солдати вірили своєму командирові і намагались його наслідувати.

Ім`я та життя Миколи Раєвського були і є для багатьох зразком для наслідування: його авторитет викликав захоплення та повагу, про його подвиги складали легенди та повісті, його ім’я знав кожен солдат російської армії.

Генерал Раєвський для нас є втіленням воїнської доблесті, взірцем справжнього аристократизму. Він був людиною, для якої такі поняття, як дворянська честь, патріотизм, вірність Вітчизні, воїнська присяга, були справою його долі, його совісті, а не просто високими словами для використання у публічному житті. Саме таким було найближче оточення Миколи Миколайовича, саме так він виховав і своїх власних дітей.

Учні 11-В класу.