"Кожна людина талановита і неповторна" - так вважають учні 11-В класу

"Кожна людина талановита і неповторна" - так вважають учні 11-В класу. Дійсно у нашому класі багато цікавих та талановитих людей. Багато хто з наших однокласників пише чудові вірши, дехто красиво малює. Ми вважаємо,  якщо в людині розвинені природні таланти та якості, якщо вдалося своєчасно віднайти та виростити зерно здібностей, закладене в кожній дитині, то, звісно, їй легше буде стати щасливою i гармонійною особистістю, адже вона матиме можливість займатися улюбленою справою i її здібності не будуть втрачені.

Запрошуємо вас до чудового світу наших талантів.

Чумаченко Ганна            

Осіння ніч

Осіння ніч…

Що може бути краще?

Із темнотою віч на віч,

У місячному сяйві

Блукають, осипаючись сади.

Листок, поштурхуючи,

Впав додолу, він не повернеться на дерево,

Вже більш ніколи.

Ліхтар, пронизуючи мли пітьму,

Хитається поволі,

Й міради зір розсипав хтось по небу,

Мов жмені солі.

Сіріє… Все ближче до світання,

Для когось це найперша ніч,

Для когось – це остання.

Тож будем милуватись сходу сонця,

Красою зір, що миготять в віконце.

Закохано у ніч вдивляються ліси,

Іще ніхто не помічав ніжнішої краси.

Дай серцю волю!

Побуть у тиші неземній.

Приємно чути свою долю

І подих відчувати свій…

 Поетові

Ти йшов крізь біль і вічний страх,

Ти не погодився з катами!

У сильних жилистих руках

Ідею людства  ніс роками.

В тобі – усе, що є у нас.

Гарячі сльози на папері…

Ти згинеш ще не один раз,

Не раз зачинять твої двері.

Ти йтимеш у своїх віршах

Серцями нашими й чужими

В сумних і зморених очах

Ще є, хоч трохи, але ВІРИ!

Глініста Олена

       ***

По всім небі ясні зорі,

Ні кінця, ні краю.

Навіть у такому горі,

Ясним сяйвом сяють.

Десь, одна за лісом впала,

Така її доля,

А дівчина загадала,

Щоб була їй воля.

Промінь світла крізь віконце

Розбудить причинну.

Яснеє на небі сонце

Не спасе дівчину.

Теплий вітерець у полі

Обвіває тіло.

Полягли у тяжкім горі

За святеє діло.

Дожидають юних хлопців

Матері й дівчата.

Знати б, де злягли козаки,

Щоб хоч поховати.

Гнеться колос при дорозі,

Сипле жовті зерна.

Серце б’ється у тривозі

Чи із бою верне?

Голод, сльози і печалі,

Чорна мла над світом,

А на небі ясні зорі,

Вони й досі світять.