Талант Т.Г. Шевченка втілився не тільки у мистецтві слова, але й у живописі. Надзвичайно чуттєвою та ніжною є втілення його улюбленої героїні Катерини в однойменній картині.

   Трагічна доля української жінки завжди хвилювала Шевченка. Ще за часів кріпацтва він на власні очі спостерігав, як ламає жіночі долі несправедливий царський режим. Поет розумів і співчував українській дівчині, яка природою створена для любування й милування. Українська краса – нечувана сила, уславлена у народних піснях, баладах, де майже кожна дівчина чорноброва, кароока, порівнюється із тополею, рожею, калиною. Та завжди знайдеться хтось, кому треба сплюндрувати цю красу, понівечити. Так і в житті. Дівчата, які тільки і мають можливість проявити свої почуття, коли молоді і не переобтяжені турботами родини, панщини. Знаючи долю матері, спостерігаючи за життям інших жінок, жахаючись від майбутнього своєї сестри, Тарас Шевченко прагнув не лише силою слова, а й пензлем показати трагізм життя українського жіноцтва.

   Картина «Катерина». Десь за спиною звучать слова «Кохайтеся, чорнобриві…». А на полотні оживає й іде босоніж вродлива молода дівчина. Ступає повільно, невпевнено. Похилила голову, уквітчану квітами та стрічками, опустила свої очі додолу, стримуючи біль та розпач. І чого ж така вродлива, така юна і невинна дівчина може страждати? Що принесло їй біду?

   Доля – примхлива пані. Катерина була не першою і не останньою серед сотень таких же дівчат, що, покохавши, замість щастя вже з першої хвилини зустріли лише сором та осуд від громади. Віра у щирість почуттів коханого, прагнення до щастя і переконаність, що любов не може бути гріхом, приводить дівчину до трагедії. На задньому плані можна помітити постать москаля –зрадника, що хоче чимшвидше накивати п'ятами на своєму коні і віддатися новим розвагам. Він лише зрідка обертається, щоб поглянути на покинуту та зганьблену Катерину. Ніщо його не турбує – ні сором, ні докори сумління.

   Поряд іще один чоловічий образ – сивий чоловік у білій свиті, що скоса позирає на дівчину і який уособлює (я так думаю) суспільну думку, що осуджує і зневажає ту, яка пішла за коханням, забувши про обов'язок та честь.

   У картині сплелося все: і крах сподівань, і зневіра у майбутньому, і відчай, і, може, огида до свого становища, і сором, і ненависть до власного минулого. Завжди проймаєшся великим співчуттям до долі Катерини, яка уособлює  собою всіх дівчат-покриток того часу, бо в її образі втілені одвічні жіночі страждання. Це образ України, високої і пречистої, але ж нещасливої, багато років гнаної недолею по тяжких життєвих манівцях. Тож, недарма самец ей живописний твір Тараса Григоровича вважають одним із найвизначніших у всій його творчості. Шевченкова «Катерина» - святиня, образ зневіреної українки, образ пречистої України.

                                                                                                                    Валента Юлія, учениця 9 класу