Багато написано про маму…І у віршах, і у прозі… Але скільки існує світ, стільки й думок буде висловлено про людину, що подарувала життя. . Наша учениця 11-В класу Бойко Вікторія пише свої вірші давно. Серед них дуже багато віршів про маму. Пропонуємо прочитати два її вірша. (Якимчук Г.В.) 

Ластівочка

Під затишним крилом в турботливій ласці

Маленькі пташенята виростали:

Мамина радість і мамине щастя,

Яке вона лагідно оберігала.

Боялась ластівка людських очей,

Боялась грому серед ясного неба,

Не досипала вона зоряних ночей,

Бо знала: про діток піклуватись треба!

Немов дощ, лилися дні за днями.

І вже літають в небі пташенята,

Забувши ласку рідної нені

Й далеку дорогу до рідної хати…

Там чекає матінка діток рідненьких

І тихо сльози проливає в забутті…

Не забувайте, діти, мам сивеньких,

Не забувайте ніколи у житті!

Мамі

Мамині руки – це сонця проміння,

Мамині очі – неба блакить,

Мамине слово – струмочка дзюрчання,

Мамина посмішка – щастя мить.

Мамо, єдина, кохана, рідненька,

Я усюди душею з тобою.

Чи молода, а чи скроні сивенькі,

Зустрітись з бідою тобі не дозволю!

Низький уклін за турботу і ласку,

За доброту і недоспані ночі,

За колискову і щирую казку

І за часто заплакані очі.