Таємничий роман М. Булгакова «Майстер і Маргарита» вже не вперше надихає наших гімназистів на створення  своїх поетичних рядків. Ось і зараз  маємо нагоду познайомитись з цікавою роботою учениці 11-Б класу Гарасько Ірини, яка давно пише вірші, хоч і захоплюється математикою. Цього разу Ірина вирішила звернутись до головної героїні роману – Маргарити, яка вразила читачів силою свого характеру та кохання. (Якимчук Г.В.)

Чарівна дамо! Люба Маргарито,

Та, що несе в собі кохання шал!

Пишу тобі я щиро і відкрито,

 Щоб висловити власний свій запал.

Я Вашу першу зустріч пам’ятаю,

Раптове зацікавлення та квіти…

Любов неждана, але вічна, знаю,

І сильні почуття вже ніде діти…

Таємні зустрічі робили Ви щоденно,

А Майстер Вас чекав уже ізрання,

І романтично, і життєво, і буденно

Займалось у серцях Ваше кохання,

Мов грізна в небі чорна блискавиця,

Немов удари фінського ножа

Чи незнайомий у провулку вбивця –

Отак Кохання істинне вража!

Для мене Ви навіки залишились

Борцем відважним і відданим довіку.

На місці Вашому, можливо, я й зламалась, –

Можливо, я й зламалась, –

Не кожному дано це чоловіку.

Ой, ця Марго, немов жертовна Гретхен,

Чи Маргарита – та, що Валуа –

Надумала віддать життя і вмерти,

Та, ставши відьмою, кохання довела.

Та є одне, що зовсім розум зводить,

Не можу я питання це лишить:

Яка ж то відьма так духовно робить

І просить прощення гріховної душі?

Я знаю, Ви моральна й співчутлива,

Та як змогли відкласти Ви любов

На другий план і не здійснити диво –

Звільнить кохання із тяжких оков?

Невже для Вас, прекрасна Маргарито,

Духовність переважить почуття?

Як так, то в серці в мене вже відбито

Повчальний сенс із Вашого життя.

Я вірю в силу вічної любові,

Єднання двох сердець в житті однім.

Бажаю кожному, не лиш на слові,

Мов Маргарита, вірним бути в нім!