Пройшли роки… Та в пам’яті поколінь навічно закарбувався подвиг народу в найтяжчій із воєн, які знало людство. Довготривалим і важким був шлях народів до перемоги. Крізь вогонь і кров запеклих боїв, крізь страждання і смерть, гіркоту поразок і радість перемог, залишаючи тисячі братських могил йшли люди до травневого ранку 45-го. У боях за визволення міста Кіровограда загинули понад 36 тисяч радянських воїнів. У роки Великої вітчизняної війни від 5 серпня 1941 року місто було окуповане гітлерівськими військами. Під час окупації у місті були розстріляні майже всі євреї. У пам'ять про це біля кіровоградської синагоги за часів незалежності було встановлено знак. У перший рік окупації німецька влада намагалася загравати з українськими національними силами. Деякі вулиці в місті були перейменовані. Замість пам'ятника Кірову була встановлена гармата. Місто було зайнято радянськими військами 5 січня 1944 року в результаті Кіровоградської наступальної операції.У повоєнний час Кіровоград перетворився на важливий осередок легкої та машинобудівної промисловості з певною  орієнтацією на сільське господарство. Зокрема, на повну потужність запрацювали заводи сільськогосподарських машин «Червона зірка», гідравлічних насосів «Гідросила», радіодеталей «Радій», з виробництва друкарських машинок «Друкмаш» . Bстановлено низку пам'ятників — як за радянської доби: меморіал Слави, Кірову, Шевченку. Ряди героїв Великої вітчизняної були незліченими в Кіровограді. Ці хоробрі вчинки наших прадідів, жага повернути та визволити місто від лиха, пам’ятатимуть покоління за поколінням. Щиро дякуємо всім , хто подарував наступним  поколінням вільне життя та перемогу.