0
Світ народжується не з краю, а зі Сварожого Кола. У центрі – Сварог, Отець Небесний, що «викував» небо і наших «богів, богинь і боженят» танцю, пісні, слова… Бо саме вони (діти Сварога, учні Центральноукраїнського наукового ліцею) створили у коловороті уроків, захисту МАН, підготовки до НМТ, на жаль, тривог і недоспаних ночей прекрасне, неперевершене, незрівнянне ні з ким, і нічим дійство. Перед нами обернувся рік, починаючи з весни – як початку. Діти піснями-іграми, хореографічними фольклорними обрядами передали давні уявлення українців про працю на землі, радість від серця до серця. Водяні діви танцювали між світом і водою. Далі літо – як розквіт. Там «Гуляночка», таємнича «Купальська ніч», виконана в унісон із Всесвітом, різні Польки, веселі «бабочки», які творили Кострубоня…. А там осінь м’яко ступала, дякувала землі у «Хліборобах», «Печоному поросяті», котилася сльозою прощання у «Журавці», продовжувала традиції і «Вечорницях». Бо далі земля засинала, а небо говорило голосами предків – ставили в оселі Дідуха, чекали Різдвяних свят із колядками, щедрівками. Отож, обертається Коло Свароже, бо є і пам’ять, і сила. Тож живімо в гармонії з ним – і не загубиться воно в часі. І йтиме поруч із Сонцем, і творитиме разом із Богами!