30 травня в 10-В класі була проведена конференція на тему: ’Педагогічна спадщина В.О. Сухомлинського, педагога-земляка(1918-1970)’.

Мета: ознайомити учнів з життєвим та творчим шляхом земляка, видатним українським радянським педагогом, публіцистом, і письменником, Заслуженим вчителем УРСР Василь Сухомлинським, його творчою та педагогічною працею в Павлиській середній школі Онуфріївського району. У заході взяли участь учні А. Карпенко, Р. Шарапов. Учні підготували змістову презентацію про життя, педагогічну діяльність та спадщину вчителя Василя Сухомлинського, зупинились на  деяких положеннях естетичного виховання дітей та учнівської молоді.

В Павлиській середній школі В. Сухомлинський створив для своїх учнів «Школу радості». Колектив школи намагався виховувати людей, здатних нести у світ мир, добро та красу. Учитися в школі Сухомлинського було легко й цікаво. У школі панували чотири культи: батьківщини, рідного слова, матері та книги. Це означало, що навчання у ній мало давати учням радість від усвідомлення того, що з тебе росте Справжня Людина.

Класний керівник Подгорна Н.А. ознайомила учнів з педагогічними принципами та афоризмами педагога, більш детально зупинилась на естетичному вихованні у педагогічних працях Сухомлинського ( «Серце віддаю дітям» , «Павлиська середня школа» ,»Народження громадянина»). Основне завдання естетичного виховання В. О. Сухомлинський вбачав у намаганні навчити учня бачити красу оточуючого світу, красу людських стосунків, доброту, щирість і, таким чином, стверджувати прекрасне в самому собі. 

В конференції прийняли участь Аніпченко А. та Левенко В., які представили деякі положення естетичного виховання за Сухомлинським: «Мої погляди на комуністичне виховання» , «Вплив краси на естетичне виховання дитини».Учениці обгрунтували своє бачення краси в естетичній спадщині великого педагога.

Василь Сухомлинський був нагороджений двома Орденами Леніна та багатьма медалями СРСР, у 1968 році йому присвоїли звання Героя Соціалістичної праці. У тому ж році його обрали членом-кореспондентом Академії педагогічних наук СРСР. За 32 роки життя Василь Олександрович написав 48 монографій, понад 600 статей, 1500 оповідань і казок для дітей.