24 травня 2023 року в 10-В була проведена інформаційна година, присвяченна річниці поховання Володимира Івасюка (1949-1979).
Мета: ознайомити учнів з життям і творчістю В. Івасюка, засновника української сучасної естрадної пісні; прищеплювати естетичні та музичні смаки; виховувати повагу та любов до української культури.
У заході взяла участь Марфула Поліна, яка ознайомила з найвідомішими фактами українського композитора.
З дитинства Володимир Івасюк цікавився музикою. З п’яти сам починає вчитися грати на скрипці. Йому передбачалася б золота медаль у школі, якби не прикрий випадок: у десятому класі він з друзями гуляли парком, і хтось закинув картуз на гіпсовий бюст Леніна. Незакріплений бюст упав із постамента і розбився. Усі потрапили до міліції, було відкрито «Справу Володимира Івасюка», постало питання про виключення його із комсомолу та зі школи. Скандал «зам’яли», але в атестаті з’явилися четвірки.
Івасюк успішно закінчив Чернівецький медичний інститут і продовжує писати музику. Багато пісень Володимир писав під псевдонімом, оскільки не був членом спілки композиторів, а тому відомі колективи не мали права брати їх до репертуару. Попри це, пісні Івасюка перемагали на багатьох конкурсах в СРСР та за кордоном, а «Червона рута» стала справжнім світовим шедевром.
Володимир мав феноменальну пам'ять: за ніч по пам'яті написав оркестрову партитуру для 60 інструментів.
Телевізійні фільми «Червона рута» та «Пісня завжди з нами» принесли композитору шалену популярність. Пропуски в консерваторії призвели до його виключення з мистецького закладу.
26 квітня 1979 року Володимир зник. Знайшли його повішеним майже через місяць у Брюховецькому лісі. Влада спробувала видати смерть Івасюка за самогубство. Партійне керівництво Львова довго не давало згоди на поховання композитора на Личаківському кладовищі; в газетах заборонили друкувати некрологи і співчуття рідним. На час похорон скрізь були призначені комсомольські та партійні збори з обов’язковою явкою, вказівки із загрозою виключення та звільнення з роботи.
Попри це похорон Володимира Івасюка перетворився на мовчазну акцію протесту. 22 травня тисячі львів’ян вийшли на вулиці, щоб провести свого улюбленця в останню путь. В той день у Львові не було жодної квітки – ними була встелена дорога до Личаківського кладовища.
