Найвідоміший у світі художній фільм українського кінематографу – поза сумнівом, «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова, відзнятий у 1964 році на кіностудії імені Олександра Довженка. Ця кінострічка обовʼязково обговорюється на уроках української літератури, присвячених вивченню одноіменного твору Михайла Коцюбинського. Тематична класна година мала на мені більш глибоко ознайомити учнів з яскравою і різнобічною особистістю та творчістю культового режисера. Десятикласники дізналися, що етнічний вірмен Сергій Параджанов народився у Тбіліссі, столиці Грузії, у 1924 році. Там пройшли його дитячі та юнацькі роки, там він навчався оперному та балетному мистецтву і зрозумів, що найбільше цінує красу – в усіх її проявах. Його викладачами у московському інституті кінематографії були видатні українські режисери Ігор Савченко і Олександр Довженко. Після закінчення навчання Параджанова відправили на роботу до київської кіностудії – як малообдарованого… 

Після «Тіней забутих предків» Сергій Параджанов став всесвітньо відомим і авторитетним режисером. На батьківщині ж його життя і творчість опинилися у небезпеці – премʼєра фільму перетворилася на акцію протесту проти свавілля влади і стала своєрідною точкою неповернення для самого режисера, для Василя Стуса, Вʼячеслава Чорновола та інших. Усім їм довелось пройти через увʼязнення…

Під час класної години учні мали можливість переглянути уривки з одного з найкращих фільмів Сергія Параджанова «Колір гранату», присвяченого життю і творчості вірменського поета Саят Нови. Без відповідної підготовки дуже важко дивитися цей фільм – тут немає сюжету у звичному нам розумінні. Перед глядачем під вірменську автентичну музику пропливають яскраві кадри дивовижної краси, що являють собою мотиви вірменського побуту та культури. Але якщо налаштуєш себе на сприйняття, поринеш у цю красу і почнеш розуміти її – відірватися складно...

Сергій Параджанов не зміг реалізувати себе як режисер повною мірою – 20 вже готових сценаріїв відзняти не дали.  На жаль, в СРСР багато творчих особистостей мали схожу долю. Тож давайте хоча б сьогодні віддамо шану творчості вірмена Сергія Параджанова, який поетичною мовою кіно прославив на весь світ нашу прекрасну Батьківщину!