10 березня 2023 року учнi наукового лiцею-iнтернату вiдзначали 209 рiчницю вiд дня народження та роковини смертi унiкальної людини, людини-творця, митця, мислителя, Українця з великої лiтери.

Ми звикли, що iм'я Тараса Шевченка завжди пов'язане з боротьбою за український народ, його життя, його країну. Саме Україна - прямо чи опосередковано - звучить iз кожного рядочка Поета. Чи це "Садок вишневий коло хати", чи "Гайдамаки", чи "Причинна".

Тарас Григорович у проявах своїх емоцiй - рiзний. Може бути мiстиком. I ось уже перед нами розгортається трагедiйне дiйство щодо протистояння ( як це не дивно!) матерi та дочки. Учнi 11-А класу ( класний керiвник Нестерова В.О.) майстерно передали цю мiстичну iсторiю словом i хореографiчним дiйством. Драматизм у кожному словi, дiї, руховi, звуках. Що може бути страшнiше, нiж заздрiсть рiдної матерi щодо краси власної доньки? Спроба автора поеми розповiсти фольклорну iсторiю виявилася успiшною, бо це маленький крок до тих легенд i переказiв, якi жили в народних мiстичних, але повчальних iсторiях, демонстрацiя багатовiкової усної традицiї українського народу, спроба привернути увагу до всього українського.

Особиста драма Т.Г. Шевченка - доля України. Кожен рядочок його поезiї живе нею. Чи то в поезiях, майстерно прочитаних ученицями 10-В класу ( Чорномор С., Плющ А., Кешман О., Тофан В.), де звучить крик болю, вiдчаю, що не зможе бути - жити на рiднiй Українi, вiдчувати iї красу та страждання: "Менi однаково"..., "Не свiтить сонце на чужинi"..., чи то до гнiвних та осудливих рядкiв " I мертвим, i живим"... ( уривок), "Гомонiла Україна".

"Тарасова нiч" - це один ланцюжок у сьогодення (керiвники Костенко О.С., Малявкiна Т.В.). Знову вiдголоски минулого звучать про нас, сучасних українцiв.

Ще одна iсторiя, яка розповiдає про минуле нашого народу, виникла як результат постановки учнiв 10-11 класiв (учитель Шепель В.О.) i яка також несе в собi елементи мiстичного - "Великий льох". Свiдомий пiдхiд до розумiння викладених автором iсторичних явищ, готовнiсть поринути в минуле, вiдчути велич i розпач українцiв того часу. П. Кулiш назвав Шевченка "першим iсториком, якому вiдкрилися таємницi минулого". Це Тарас Шевченко зумiв модернiзувати, узгодити з духом своєї доби колективну пам'ять, яка об'єднала нацiю.

Актуально звучать рядочки з "Великого льоху", бо зараз - це кожен день уже нашої боротьби проти ворога, це нашi герої, якi вiддають життя за наше майбутнє, це нашi українцi, для яких "Слава Українi!" – сенс життя.

Фiнальний акорд - сцени кiнофiльму, де кожен воїн - герой, де кожний вiдхiд у вiчнiсть - це сходинка до України вiльної й незалежної. До Держави пiд назвою УКРАЇНА.

Вікторія Павленко, учитель української мови і літератури