Поезія – це найвеличніша форма, в яку може втілитися людська думка…
Альфонс де Ламартін

Поезія –це голос душі людської. Той, хто чує його, здатний піднятися до вершин духу, згуртувати націю, об‘єднати людство. Немає в житті нічого, що поезія обминула б своєю увагою. Її символічна географія – безмежна. Адже саме поезія здатна знаходити відгук у людських серцях. А для душі українця найближче й найрідніше – Шевченкове слово. Адже Тарас Григорович Шевченко – це особистість, чия велич визначається не тільки літературною спадщиною, а усією сукупністю творчої та громадянської діяльності.

Твори поета – це Україна, сам народ, його духовність, неповторність, темперамент, працьовитість і благородство. Тарас Шевченко, як і кожний геній, – невичерпний. До нього треба постійно рости…

Тому сьогодні кожне слово любові і шани, яке прозвучало на традиційному для гімназії «Поетичному зорепаді» (що цього року проходив у форматі літературних читань), було присвячено Великому Кобзарю. Зі сцени линули невмирущі поетові рядки у виконанні талановитих гімназистів. Присутні у залі також мали змогу насолодитися авторською поезією, присвяченою Шевченкові.

Усі учасники «Поетичного зорепаду» читали художні твори виразно, щиро, проникливо, з високою акторською майстерністю. Тому кожен отримав заслужену нагороду.

Магія Шевченкового слова полонила присутніх – і гостей, і виконавців цього справді захоплюючого дійства. Бо часові не підвладне те, що зберігає народна пам'ять.

Синіє степ, шепочуть трави,

І час, не стишуючи крок,

Співцеві в ореолі слави

Кладе нев’янучий вінок