20.12. 21 в 11-В класі було проведено інформаційно-тематичну годину, присвячену 90-й річниці з дня народження видатного українського письменника Григора Тютюнника.
Мета: поглибити знання учнів про постать та творчість автора, для якого характерними були колоритне зображеннями побуту українського села, рідкісне знання мови та психології народу.
Про життя і творчість письменника розказала учениця класу Вільховецька Н. Тютюнник Григір Михайлович народився 5 грудня 1931 року в селянській родині в c. Шилівка, що на Полтавщині. Коли хлопчику було 6 років, його батька, Михайла Тютюнника, заарештували. Після цього письменника до себе взяв батьків брат Филимон Тютюнник. Він і його дружина вчили й виховували малого Григора. Хлопець навчався в україномовному класі, який згодом був розформований, тому його перевели до російськомовного.
Після закінчення 5-го класу Григір вступив до ремісничого училища. З 1951 р. служив у морфлоті на Далекому Сході. Повернувшись із армії, закінчив вечірню школу. У 1957—1962 pр. майбутній письменник навчався в Харківському університеті на філологічному факультеті.Значний вплив на ставлення до літератури справив його брат — письменник Григорій Тютюнник. 1961 року Григір Тютюнник написав російською мовою свою першу новелу «В сумерки», яка згодом була перекладена українською.
Після закінчення Харківського університету він переїхав до Києва. 1966 року вийшла перша книжка Григора «Зав'язь». Це була одна з тих книжок, які засвідчили новий злет української прози і зробили популярним його ім'я, вирізнивши Тютюнника серед творчої молоді. Сучасники зазначали, що «з появою творів Григора прийшла в літературу нова художня фактура: правдиве, жорстке, вивірене авторською вимогливістю слово». Його проза — гостро соціальна. Видатний прозаїк показав людину «тут і зараз», намагався зобразити її внутрішній світ, неповторність моменту і переживання.
1980 pоку за книги «Климко» (1976) і «Вогник далеко в степу» (1979) Григорові Тютюннику присуджено премію імені Лесі Українки.
Державну премію імені Тараса Шевченка йому присудили посмертно у березні 1989 року.
Письменник створив близько 40 новел, 5 повістей (одна — незавершена), низку нарисів, статей, спогадів.