КОБЗА́РСТВО– мистецтво кобзарів – народних співців-музикантів, які виконують думи, пісні та інші твори, супроводжуючи їх грою на бандурі. Мелодії українських дум порівнювали з музикою Бетховена, адже звучать вони дійсно чарівно.
Також учні разом із своїм вихователем Подгорною Н.А. згадали мистецтво кобзарів О. Вересая, Г. Гончаренка, П. Ткаченка, С Пасюги, та інших. На честь кобзарів 1840 р. Т. Шевченко назвав свою першу збірку «Кобзар» та подарував її О. Вересаю. А офорт «Кобзар з поводирем» до цього видання зробив В. Штернберг, друг Т. Шевченка.
На картині Миколи Гончарова «Козак Мамай», яка посіла чільне місце в українській оселі разом з іконами, зображено тодішні атрибути козака: шабля, горілка, люлька, рушниця, а також кобза.
Кобзарі ніколи не залишались осторонь від визначних подій в Україні. Богдан Хмельницький посилав кобзарів у міста закликати народ до боротьби з ворогами. Під час «Коліївщини» кобзарям Прокопові Скрязі, Василеві Варченику і Миколі Соковому відтяли голови за їхню гру та спів.
На території нашого рідного краю теж були поширені пісні та думи,у виконанні відомих кобзарів.
Ой, з-під города, з-під Лизавета
Сизі орли вилітали,
А в городі в Лизаветі
Все пани собирались(…)
Наостанок, учні прослухали «Думу про Савур могилу» у виконанні сучасного кобзаря Тараса Компаніченка, лауреата премії Г. Гусейнова «Глодоський скарб».
Заліська Ангеліна