5 березня у 10-В класі учні класу захистили проект на тему «Т.Шевченко-художник».
Расторгуєв Нікіта розповів про період творчості Т.Шевченка у складі Археографічної комісії при Київському університеті ім. святого Володимира. Восени 1845 р. та на початку 1846 р. Т. Г. Шевченко подорожує за дорученням комісії Полтавщиною та Чернігівщиною, описуючи та змальовуючи численні пам’ятки старовини. Цікаві в археологічному відношенні «Краєвид з кам’яними бабами», «Чумаки серед могил». Постійно поповнює поет і свої «Археологічні замітки», продовжує, як він каже «для користі науки записувати все, что стосується археології». Він оглядає храм ХVІІІ ст. в Козельці, змальовує в Києві Дальні печери Києво-Печерської Лаври, Видубецький та Межигірський монастирі. Кілька малюнків присвячено історичним пам’яткам Холодного Яру, Чигирина і Суботова: «Мотрин монастир», «Церква в Суботові», «В Решетилівці», «Чигирин з Суботівського шляху» та ін. Гречук Валерія розповіла про мистецьку творчість Т.Шевченка у роки заслання. 5 квітня 1847 року Шевченка заарештували за участь у Кирило-Мефодієвському братстві - таємної політичної організації. Затримання відбулося на дніпровській переправі. При ньому була знайдена збірка віршів «три літа», яку було конфісковано. Самого арештанта було відправлено до Петербургу, де й ув’язнили в третьому відділі імперської канцелярії. Як з’ясувалося, причиною арештів був донос. У 1847 р. Шевченка заслали в Казахстан, де він мав можливість познайомитися з місцевим тюркомовним населенням. У 1950 р. Шевченка вдруге заарештували та посадили до Орської каторжної тюрми. Після піврічного ув'язнення Шевченка помістили в Новопетровському береговому форті, де, попри нагляд, моральне страждання й фізичне виснаження, Шевченко таємно провадив малярську й літературну діяльність. Під час Каратауської експедиції влітку 1851-го він виконав близько ста малюнків аквареллю й олівцем. Серед них центральне місце займають серія малюнків «Мангишлацький сад», краєвиди околиць Новопетрівського укріплення, портрети й автопортрети, серія «Притча про блудного сина», яка вважається вершиною творчості митця.
