Кожному, хто має хоча б загальне уявлення про розвиток світової поезії,  відоме таке унікальне явище, як «срібна доба» російської поезії (приблизно 20 перших років ХХ століття). Цей період захоплює не лише величезною кількістю яскравих та самобутніх поетичних талантів, а й різноманітністю мистецьких угрупувань та напрямів, завдяки яким була створена унікальна  художня атмосфера, спільна для російських і українських митців  – такої не існувало тоді у жодній з європейських країн. На жаль у 20-х рр. більшовики відібрали у багатьох художників не лише можливість творити, позбавили їх батьківщини, а й відібрали у них право на життя.

У багатьох означений період асоціюється насамперед з Мариною Цвєтаєвою. 8 жовтня цього року виповнюється 125 років з дня її народження. Цвєтаєва сприймається читачами як автор напрочуд глибоких, емоційних, навіть пристрасних віршів: «Вчера ещё в глаза глядел», «Кто создан из камня, кто создан из глины», «Муза»… Не дивно, що багато її творів стали текстами улюблених пісень: «Мне нравится, что я больна не вами…», «Хочу у зеркала, где муть…», «Реквием». На тематичній класній годині одинадцятикласники ознайомилися з найбільш відомими поезіями Цвєтаєвої, переглянули відеофрагменти, про її творчість та особисту долю, дізналися про трагічні подробиці взаємин її родини з радянським урядом.