Хто такі жлоби? Чому вони становлять загрозу сучасному суспільству? Саме такі питання були полставленя учням 10-Б класу під час години спілкування. Більшість учнів зійшлися на думці, що жлоб – це людина жадібна, невихована та одягнена без смаку. Але це далеко не повна характеристика цього явища, а втім воно стає настільки поширеним, що його називають сьогодні «феноменом сучасного українського суспільства» та вважають загрозою нам як цивілізованій нації. Тож воно далеко не небезпечне. Журналіст та актор Антон Макарський створив першу енциклопедію «Жлобологія», у якій за допомогою однодумців дослідив витоки та головні характеристики цього явища. Ілюстрована вона малюнками українського художника-жлобіста Івана Семесюка.
Зупинимося лише на головних критеріях за якими визначається «класичний жлоб»:
- Неосвіченість (справжня - іноді жлоб має диплом) і відсутність потреби в самоосвіті ( «читати - очі псувати», «шо, сильно умний?»); неграмотна мова, демонстративно гучна і насичена нецензурною лексикою;
- Жлоб ніколи не сумнівається в своїй правоті, а мозок у нього влаштований так, що своєю думкою він вважає думку сильного;
- Жлоб при владі - небезпечне явище. «При посади» він вирішує свої питання тільки в спілкуванні з «рівними» - звернення до «звичайного» вважає приниженням для себе.
- Самоствердження за рахунок можливості принизити того, хто слабший (навіть без вигоди для себе); сам принижується і вважає це нормою.
Вплинути на нього можна тільки з позиції сили.
- Жлобу все і всі винні і завжди чогось недодають (щасливим жлоб не буває);
- Сміття викидається куди попало, наявність урни не рятує; звичка лузати насіння в місті і плювати на всі боки;
- Несмак і неохайність в одязі;
- Пристрасть до халяви.
Як вважають «спеціалісти-жлобологи», жлоб з усіма переліченими вище ознаками – безнадійний. Але якщо ви достатньо самокритичні, щоб помітити в собі хоча б одну рису жлоба – рятуйтесь, не дозволяйте страшній хворобі повністб заволодіти собою. Кращі ліки від жлобства – справжня література, кіно, музика, самоосвіта, формування власної позиції у ставленні до навколишнього світу, а також зведення до мінімуму спілкування з «класичним жлобом».
