2 червня учні 10-Б класу відвідали національний історико-культурний заповідник «Чигирин».

Дорога до міста була довгою, але учні знайшли собі заняття: читали книги, насолоджувалися музикою та краєвидом з вікна. Подорож дала нові знання та натхнення на нові відкриття, а у свою історію класу додали нову сторінку.

О восьмій годині ранку ми прибули до Чигирина – столиці української історії, батьківщини Богдана Хмельницького, міста величних пам'яток архітектури, затишних вуличок та музеїв.

Спочатку ми відправилися на екскурсію до національного історико-культурного заповідника «Чигирин». У залах музею екскурсовод познайомила нас із темами, які розкривають військову, державотворчу та зовнішньополітичну діяльність гетьмана, розповідають про історію гетьманської столиці – місто Чигирин, події Національно – визвольної війни українського народу середини XVII ст. Музейне зібрання нараховує близько 2000 експонатів. Нам наголосили на тому,що головне місце в колекції займають пам’ятки козацької доби: зброя та спорядження, предмети декоративно-ужиткового мистецтва, нумізматика, побутові речі. Ми помітили, що значну частину музейної колекції складають твори українського образотворчого мистецтва Данила Нарбута.

Замкова гора у центрі міста - наступний пункт нашої екскурсії. Екскурсовод наголосила, що свого часу вона витримала немало облог та відбила силу-силенну штурмів турків, тож, звісно, й "пом’яли” її добре. На її вершині встановлений пам’ятник Богдану Хмельницькому, тому гору ще називають Богдановою. Перед нами розкинулося невеличке,але затишне місто з привітними, щирими,закоханими у рідний край людьми.

У світі існує безліч цікавих та незвичайних місць, які дивують та зачаровують не одне покоління туристів. Таким місцем є село Суботів, в якому ми відвідали Іллінську церкву,(усипальницю Богдана Хмельницького, пам’ятку архітектури національного значення ХVII ст.), та Замчище-місце родового маєтку Хмельницьких. На жаль, з маєтку залишилися тільки руїни,бо місцеве населення «зберігає історію» у стінах своїх хлівів та сараїв.

Холодний Яр – це великий природній лісовий масив, що знаходиться на високому плато, пересічений ярами, глибокими балками, витоками струмків і річечок в напрямку ріки Тясмин. Повітря тут прохолодне й чисте. Біля Мотронинського Свято-Троїцького монастиря,який був заснований ще в часи князя Ярослава Мудрого, ми помітили вхід до підземних печер, які існують із скіфських часів. Підземні лабіринти пронизують всю територію городища.

Нам повідомили ,що саме в Холодному Яру і Мотронинському монастирі сотник Максим Залізняк піднімав народ на боротьбу. Звідси розпочинався гайдамацький рух проти феодалів - повстання, що увійшло в історію під назвою Коліївщина. Ми побачили на території Холодного Яру багато пам’ятних знаків, які свідчать про славну історію краю.

Холодний Яр – не лише історико-культурний, а й природний заповідник. Унікальна пам’ятка - дуб Максима Залізняка, вік якого перевищує 1000 років. Таких дубів в Європі збереглось не більше десяти, проте ми мали змогу побачити один з них. Кожен з нас не міг не помітити, що з часом стан дуба погіршується. Ми дізналися, що в свердловини навколо стовбура закачали спец добрива. Також працівники Чигиринського об’єднання щоб врятувати «дідуся» ,натягли між його гілками канти, які тримають гілки під час буревіїв.

Коли відвідуєш такі місця, то здається, що ніколи й нічого прекраснішого не бачив як ці краєвиди, – такі чарівні та казкові. Це ті місця,які самі про себе розкажуть краще за будь-який підручник з історії.

Дякуємо всім, хто був причетний до нашої подорожі , завдяки якій ми отримали купу надзвичайних вражень та позитивних емоцій.