25-26 грудня в Кіровоградському облкомплексі відбулося театралізоване дійство «Небо ясні з-ірки вкрили».
Наш народ має багату культуру, величезний скарб якої складається з цінностей, надбаних багатьма поколіннями. З прадавніх часів до нас ідутьзимові свята.
Дуже тісно вони пов'язана із звичаями, що являють собою закони, якими українці керувались щоденно.
Найважливіше в різдвяних – це настрій. У вступній частині свята його створювали учні 10-А класу хореографічними композиціями «Зимові забави» та «Метелиця».
Серед зимових свят поетичністю й неповторністю виділяється день Андрія. Свято в народі ще називають Калита. Молодіжні зібрання були наповнені веселощами, розвагами і подекуди називалися великими вечорницями.
На Андрія дівчата 11-В класу ворожили на долю, потім влаштували вечорниці, на які прийшли хлопці, влаштувавши різноманітні розваги, з яких найпоширенішою була «калита».
До Різдва готувалися учні 10-Б,
11-Г класів. Вони намагалися відтворити всі обряди, пов’язані із Святою
вечерею: упорядковували господарство, готували дванадцять обов’язкових страв,
зустрічали усіх членів родини, поминали померлих. Господар статечно ставив на
покутя різдвяного «дідуха», примовляючи до «родини» та усіх присутніх в залі:
«Віншую Вас зі щастям, здоров’ям, з цим 
Святим вечором,
що ви у щасті й здоров’ї ці свята провели та
других діждались від ста літ до ста літ, поки нам Господь назначить вік!».
Потім із господинею, як годиться, з гостинцями зустрічали колядників (учнів
10-В класу), бо цей одвічний мотив родинного благополуччя тісно пов'язаний з обрядом
колядування.
«Гості» колядували на господаря, господиню, їхніх діточок, щиро вітали всіх із «Пресвятим празником Коляди! З ясним, красним сонцем!» та бажали щастя, радості, добра, веселенького Різдва!
Прийшли щедрувати до нашої хати гурти учнів 10-Г , 11-Б, 11-А класів. Вони вітали зі святами, бажали усіляких гараздів та розіграли жартівливі сценки з «козою» та Меланкою.
Тож вивчайте звичаї, традиції, вірування свого народу, втілюйте їх в своє життя, бо вони – прекрасні. І тоді стануть невмирущими, бо ми зможемо їх передати наступним поколінням. Не забувайте, що все це – духовна скарбниця нашого народу, а отже – і наша.
