З перших днів війни повномасштабної війни небайдужі люди масово почали займатися волонтерством. Серед них – мій тато Олександр Шнякін, який ще з початку російсько-української війни 2014 року допомагав ЗСУ. З групою волонтерів, в основному це були священики, почали надавати гуманітарну допомогу нашим захисникам та захисницям. Він неодноразово відвідував найгарячіші точки й напрямки, такі як Покровськ, Луганськ, Донецьк, Лисичанськ і т.д. Одним із учасників цієї групи був і тато (також священик, - Авт.) мого однокласника Дзерина Миколи. Під час однієї з таких поїздок мій батько отримав осколкове поранення на Покровському напрямку. У неоголошеній війні, що ведуть рашисти, безпосередньо брав участь в евакуації цивільного населення з Нової Каховки, коли ворог у червні 2023 року підірвав греблю Каховської ГЕС. Допомагав людям виїжджати з Маріуполя, Херсону, Бучі, Гостомеля, Ізюму… Він побачив усі жахи війни. За свою небайдужість та громадянську позицію християна у 2016 році отримав відзнаку (медаль) від Президента України. 

  Трофім Шнякін (учень 10-Б кл.)