Булiнг подряд?

   Дуже часто у засобах масової iнформацiї, у школах постає питання булiнгу, тобто приниження однiєї людини - так званої “жертви” - iншими, сильнiшими особами, якi вважаються такими, бо їх бiльше. Поодинцi вони не страшнi, а от коли збираються разом, саме тодi й виникає бажання “проявити” себе, показати, який “я крутий”.

   Я вважаю, що це явище страшне й образливе для кожного, хто вважає себе людиною. 

   Менi пощастило, адже не потрапляла в ситуацiю, коли б мене булили або знущалися над моїми друзями. Та чула й неодноразово бачила вiдео з такими iсторiями. Також у класi ми досить часто проговорювали рiзнi ситуацiї та обговорювали, як уникати власного приниження, не булити самому й зупиняти iнших.

   Булiнг, як менi вiдомо, буває рiзним: i кiбербулiнг, i психологiчний, i вербальний, i фiзичний. Найчастiше дiти намагаються принижувати iнших (часто менших вiд себе або слабших) словами чи фiзично. Скiльки рiзних ситуацiй чула про обзивання кличками, називання дiвчачими iменами хлопцiв, “ставлять” медичнi дiагнози, де “дiбiл” ще не дуже образливе слово, спiвставлення з представниками свiту природи. Невже це так радує iнших? Невже не вистачає фантазiї на щось цiкаве? Страшно й вiд фiзичних знущань, бо тодi людина/дитина залежить вiд “волi” й забаганок натовпу, який дає “шанс” проявити себе “крутим”. Переглядаючи вiдео в соцмережах, стає страшно вiд “фантазiй” силачiв, якi придумують, як краще принизити, уразити безпомiчну людину/дитину. А iнодi навiть дорослi вважають такi ситуацiї “життєвим досвiдом”. Я б не хотiла мати такий “досвiд”. Вважаю, що i з батьками менi поталанило, бо знаю, що точно прийдуть менi на допомогу й не дадуть ображати. А ще постiйно пояснювали, як себе захищати, поважати, мати гiднiсть. За це їм вдячна.

   Хотiла б, щоб слово “булiнг”, як i саме явище, зникло. Людина заслуговує на те, щоб бути людиною.

                                                                                                                                      Анна Хлевицька, 6 клас