Українська пісня зародилася дуже давно. Ніхто вже і не пригадає, коли з’явилися перші поетичні рядки, виконані під звуки мелодії. Я думаю, що той, хто виконав першу пісню, ще не усвідомлював, що він стане творцем унікального жанру, який приживеться і проживе не одне тисячоліття.

Мабуть, «творіння» невідомого автора сподобалося його сучасникам і отримало схвалення та повальне захоплення: дитинча заплакало – мама схилилася над колискою та приспівує; померла близька людина людина – тужить-плаче рідня піснею; закохався хлопець у дівчину – як їй про це розповісти? – Піснею!

А далі було, мабуть, «оживлення» процесів праці (жниварські пісні), закликання весни (веснянки), відлякування та упередження нечистої сили, що заважає людині (русальні, купальські пісні). А який Новий рік для нас без старовинних традицій Різдва з його Вертепом? Колядки та щедрівки лунають і зараз; вшановують Божу Матір, яка народила Сина, Різдвяні пісні, тому і здається, що на Святвечір минуле стає теперішнім.

Звісно, і захист рідної землі потребував не лише фізичних сил, бойовий дух та патріотичний запал піднімала й пробуджувала пісня. Ті ж, хто залишився вдома, тужили та переживали за своїх батьків, чоловіків, дітей знову ж піснею.

Говорять, душа співає. Я думаю, що це й справді так. Бо пояснити, звідки з’являються пісні, як вони народжуються, неможливо. Це загадка. Як і загадка, де в українця душа.

                                                                                                       Валента Юлія, учениця 9 класу