Україно моя, далі, грозами свіжопропахлі,
Польова моя мрійнице. Крапля у сонці з весла.
Я віддам свою кров, свою силу і ніжність до краплі,
Щоб з пожару ти встала, тополею в небо росла...

До сторіччя видатного поета-пісняра Андрія Малишка учні 10-В класу підготували годину спілкування «Мандри», під час проведення якої дізналися багато  цікавого, про його творчі злети та падіння.

Андрій Малишко – поет-лірик від Бога. Його голос, то ніжний, то схвильований, як перші слова кохання, то гнівний і пристрасний не можна сплутати з чиїмось іншим.

 Народився поет в колисці14 листопада 1912 р. в Обухові Київської області в багатодітній сім'ї сільського шевця. З самого дитинства майбутній поет виніс незрадливу любов до рідної землі та матері, до рідної пісні та слова, промовленого "в колисці із лози, щоб вічним окаянним боржником його нести, страждати і любити...". Жилося родині Самійла Малишка важко: землі було дві десятини, а сім'я велика(одинадцять дітей), то ж доводилося батькові і шевцювати, і на заробітки в Таврію ходити. Малий Андрій пособляв чим міг – то ходив допомагати по господарству більш заможнішим, то грав на весіллях на гармонії, бо мав неабиякий талант до музики.

Потяг до творчості в Малишка прокинувся дуже рано і мав своєрідний характер.

Мати…Андрій Малишко завжди з особливою шанобливістю промовляв це слово. «Воно, це слово, святе у серці моїм з тих пір, як я навчився вимовляти його.»

Очевидно, з тих материнських мотивів складається згодом чарівна «Пісня про рушник», яка облетіла всю Україну і увесь світ. Вона набула надзвичайної популярності від моменту написання у 1958 році, зачарувала мелодією і змістом – безмежною любов’ю до матері.

В кінці заходу учні 10-В класу виконали відому «Пісню про рушник».