16 листопада учні 11-В класу відвідали Обласну універсальну наукову бібліотеку ім. Д. Чижевського, де відбулася зустріч з істориком, старшим науковим співробітником Кіровоградського обласного краєзнавчого музею Сергієм Мілютіним на тему: "Голодомор на теренах краю: соціальний вимір". Доповідач наголосив на тому, що це був не просто голод, а геноцид українського народу, який було створено, щоб знищити будь-які думки про можливий спротив. Учням для роздумів запропонували деякі тези Йосипа Сталіна, однією з яких є «Хороший цар – погані бояри», якою він намагався виправдати політику жорстких хлібозаготівель, звинувачуючи в усьому керівників обласних центрів, радгоспів та нижчих ланок радянської системи. Лектор спростував цей факт, зазначивши, що керівництво колгоспів поділялося на два типи: ті, хто підтримали народ, і ті, хто обрали сторону влади. Внаслідок їхніх дій, під час Голодомору на теренах України, загинуло понад 4 млн людей, що становить 12 % населення тих років. Точну кількість загиблих на території Кіровоградщини не встановлено через низку чинників, серед яких належність деяких районів до інших областей. Для підтвердження авдиторії продемонстрували документи з архіву, які підтверджують, що на заводі «Червона зірка» лише за перший тиждень січня 1933 року було зафіксовано понад 10 випадків опухання хворих, внаслідок виснаження організму голодом. Більша частина робітників з лікарні не повернулася. Під час бесіди учням розповіли про людей з різних населених пунктів, що чинили опір та висловлювали протест проти розкуркулення: О. Мартинович, В. Бондаренко, К.  Дорош, А. Прокопенко, М. Задорожний, А. Лубенець, П. Порошковський, Г. Шило та ін. Також звучали імена жінок, що не погоджувалися виконувати плани хлібозаготівлі та критикували дії влади, такі як А. Щурова, Н. Сарданова та М. Науменко. На завершення лекції П. Марфула та А. Анан’єв поставили питання: «Чи є точна дата завершення Голодомору?» та «Куди дівали зерно відібране у селян та куркулів під час Голодомору?». Щодо першого запитання, точну відповідь дати неможливо, адже люди недоїдали до кінця 1933 та на початку 1934 року. Зерно, забране у колгоспників, в переважній частині йшло на продаж за кордон, інша частина залишалася згнивати у складах. Лектор та працівники бібліотеки були задоволені обізнаністю учнів та зацікавленістю історією рідного краю.