24.11.2018 року в 11-В класі відбулася година спілкування «Голодомор 1946-1947 років. Територія терору» Учні класу, пригадавши події голодомору 1932-1933рр, наголосили на тому, що голод в Україні 1946-1947 рр. був жахливим повторенням трагічних подій й був викликаний різними факторами. В першу чергу, свою роль відіграла спланована акція сталінської влади по вилученню лишків зерна в селян для надання допомоги «братнім народам» із соціалістичного табору та відбудови промисловості, відновлення військово-промислового комплексу. Звісно, що на початок голоду вплинула Друга світова війна, яка принесла руйнування всіх ланок господарства України. Розорене сільське господарство остаточно підірвала сильна посуха, особливо постраждали південні області.
Післявоєнні хлібозаготівельні плани для України були нереальними, однак партійна верхівка викачувала хліб з села адміністративно-командними методами. В результаті, коли плани виконали лише на 62,4%, влада вдалася до репресій. 
Керівництво на місцях звинувачували в саботажі, «антибільшовицькому ставленні до хлібозаготівель». Українські селяни ж, на думку Сталіна, взагалі потребували перевиховання як такі, що перебували на окупованій території та контактували з ворогом.
Залишившись без зерна, населення почало голодувати, але замість допомоги, партійне керівництво зняло з централізованого постачання за хлібними картками 3,5 млн. населення, з них 2,9 млн. селян. Свого апогею голод досягнув узимку та навесні 1947 р. Голодування охопило майже всі українські території, тільки західні області зібрали достатній врожай. Саме завдяки можливості потрапити до цих регіонів і купити чи виміняти довгоочікуваний клуночок зерна виживало багато людей з інших регіонів України.
На сьогодні точна кількість жертв від голоду 1946-1947 рр. не встановлена, різні дослідники оцінюють її від 300 тис. до 1 млн.
Під час заходу діти наголосили на тому, що боляче за наш народ, що пережив не лише демографічний, а й національний удар. Українців поставили на коліна, зламали, витиснули всі соки, подерли пазурами до крові, вийняли серце і розтоптали, тому не можна дозволити нехтувати душами тих, хто загинув голодною смертю… Віримо, молимося, пам’ятаємо і запалюємо свічу – свічу скорботи за жертвами усіх голодоморів…
