У 1985 році у Відні 22 країни підписали конвенцію про охорону озонового шару. Опісля два роки 16 вересня був підписаний протокол Монреаля про речовини, які руйнують озоновий шар. Основною метою цих двох угод є запобігання руйнуванню озонового шару в результаті антропогенних дій. В рамках протоколу Монреаля вдалося заборонити виробництво і вжиток 100 видів хімікатів, що руйнують озоновий шар. Багато з цих речовин сприяють глобальному потеплінню. В цілому, світовий вжиток таких з'єднань скоротився більш ніж на 95%. Саме тому Генеральна асамблея ООН проголосила день підписання протоколу - 16 вересня - Міжнародним днем охорони озонового шару планети.

У посланні із цього приводу Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун заявив, що озоновий шар протягом десятиліть піддавався "масованій хімічній атаці", а тому його відновлення вимагає тривалого часу.

"Монреальський протокол дає нам повчальний урок і каже про те, що, коли ми надмірно руйнуємо наше навколишнє середовище, то його лікування вимагає тривалого часу, а не сьогохвилинних зусиль", — заявив Пан Гі Мун.

Монреальський протокол з речовин, що руйнують озоновий шар, був підписаний 16 вересня 1987 року. Йому передувала Віденська конвенція, яка була підписана двома роками раніше. Основною метою цих двох угод є запобігання руйнуванню озонового шару в результаті антропогенних дій.

Як відомо, озон захищає землю від ультрафіолетового випромінювання, яке є основною причиною меланоми та інших ракових захворювань шкіри. Щорічно від цих захворювань помирає 66 тисяч людей.

В рамках Монреальського протоколу вдалося заборонити виробництво і споживання 100 видів хімікатів, що руйнують озоновий шар. Багато з цих речовин сприяє глобальному потеплінню. В цілому, світове споживання таких сполук скоротилося більш ніж на 95%.

Пан Гі Мун підкреслив, що потрясіння на фінансових ринках, економічний спад і очікування настання кризи завжди провіщали важкі часи для вирішення проблем навколишнього середовища. За його словами, в такі моменти охорона здоров'я нашої планети частіше сприймається як недозволена розкіш і як обтяжлива ноша для економічного підйому і розвитку.