В 11-Б класі пройшла година пам'яті «Колимські дівчатка»,  присвячена національній трагедії, що сталася влітку 1949 року, коли в Колимських  болотах за кремлівським наказом було потоплено живцем три тисячі дівчаток-українок, які перебували в заполярних концтаборах з батьками. Про цей злочин не розповідають на російському телебаченні. Про нього не кричать їх політики. По крихтах інформацію про це понад десять років збирав український поет і політв’язень Дмитро Шупта. Весь його біль вилився в поему «Колимські дівчатка», яку він написав у 2010 році. У 90-ті роки минулого століття він прочитав у газетній статті коротку інформація про те, як дівчаток-підлітків втопили живцем у болоті. Те, що йому вдалося дізнатися, шокує. Влітку 1949 року з Москви у Магадан надійшов засекречений лист, який мали передати особисто в руки генерал-майору Іванові Петренку. У ньому наказано було звільнити у бараках три тисячі місць для нових політв’язнів. Спеціальним пунктом зазначалося, що в першу чергу треба позбуватися українських дівчаток, «даби не рожали бандеровцев»…

Шестаковська Яна та Латанська Софія підготували виразне читання уривків з поеми Дмитра Шупти «Колимські дівчатка».

Саме сьогодні, коли у нашій країні ось уже 37 день триває страшна війна, війна проти людяності, проти нас як нації, про ці події треба пам'ятати. Бомбардування російською авіацією пологового будинку та драматичного театру у багатостраждальному Маріуполі, коли на меті було знищення жінок і дітей, примусове вивезення їх до Росії, розстріли гуманітарних коридорів та багато інших жахіть нашого сьогодення – це геноцид, який здійснюється щодо нашого народу зараз. Усі злочини, скоєні росією на територіі України, безумовно, будуть покарані, але ми не забудемо про них ніколи.