Мабуть, одним з найбільших досягнень СРСР, предметом гордості держави протягом багатьох десятиліть був перший у світі космічний політ, здійснений Юрієм Гагаріним 12 квітня 1961 року. А от ім’я людини, без геніальних відкриттів та багаторічної праці якої ця подія світового масштабу ніяк не могла б відбутися, стало загальновідомим лише у 1966 році, після смерті великого вченого. Мова йде про Сергія Павловича Корольова, головного конструктора перших ракет-носіїв, штучних супутників Землі, пілотованих космічних кораблів, основоположника практичної космонавтики. Особистості та діяльності великого вченого з України була присвячена тематична класна година, проведена  в 11-Б класі.

Біографія Сергія Корольова цікава не лише тому, що він стояв біля витоків світової космонавтики: історія його життя – свідчення трагедії яскравої особистості у тоталітарну сталінську епоху. Доля вченого подарувала йому можливість вижити у тюрмах НКВС і на Колимі, куди він був засланий як ворог народу, й повернутися до науково-винахідницької діяльності. Про відібране здоров’я та втрачений час тоді не йшлося взагалі. Ніхто не думав і про данину особистим заслугам Сергія Корольова як вченого й інженера-винахідника. Коли після запуску першого штучного супутника Землі та польоту Юрія Гагаріна у космос Нобелівський комітет зацікавився іменем головного конструктора, Микита Хрущов відповів: «Одну людину назвати не можна, творцем нової техніки є увесь радянський народ». Як відомо, історія ставить усе на свої місця. На жаль, дуже часто вже після смерті головних дійових осіб певного періоду.