Для нас, учнів обласного 10-Б класу, Кропивницький – не рідне і майже не знайоме нам місто, але ми житимемо тут протягом двох років, і тому намагаємося пізнати його історію й зрозуміти його самобутність. Під час однієї з наших екскурсій по Кропивницькому ми уважно роздивлялися будівлі вулиці Дворцової, починаючи з приміщення нашого навчального закладу.

Ідучи серед будівель, спроектованих кращими архітекторами межі ХІХ – ХХ століть Якова Паученка та Олександра Лішневського, іноді ми були неприємно вражені нудними, сірими й надто, буденними спорудами часів СРСР. Деякі з них відверто дисонують з гарними будинками стилю модерн. Але найбільше нам запам’яталась затишна атмосфера внутрішнього дворика одного зі старих житлових будинків по вулиці В’ячеслава Чорновола. Потрапивши туди, можна на деякий час потрапити у типовий одеський дворик, де кожен сусід знає тебе. Цей острівець - повна протилежність відкритому для всіх обличчю міста, тому він так і приваблює. Через декілька кроків від виходу з двору – будинок, у якому, мабуть, жили колись заможні єлисаветградці. Широкі білі кам’яні сходи, висока стеля, залишки вишуканої ліпнини – усе це ми здивовано й уважно оглядали, зайшовши у будівлю (зараз там редакція газети і ще якісь установи). А от підлога вкрита такою ж плиткою, по якій ми ходимо у старій частині будинку нашого ліцею! Мабуть, ці дві будівлі – ровесники.

Ми зрозуміли, що Кропивницький – місто з цікавою історією, яка розкривається перед нами насамперед у його самобутньому архітектурному обличчі.