28 листопада в 11-В класі пройшла конференція на тему «Розстріляне відродження». Учні класу підготували проєкт про літературно-мистецьке покоління 20-х – початку 30-х рр. в Україні, яке дало високохудожні твори у галузі літератури, живопису, музики, театру і яке було знищене тоталітарним сталінським режимом. Доба Розстріляного відродження – особлива сторінка в історії української літератури.  Цей короткий період (1920-ті – початок 1930-х років) умістив таку кількість талановитих митців, новаторських експериментів, якої вистачило б на ціле сторіччя.

Учні наголосили, що кожен із визначних діячів Розстріляного відродження відчув на собі репресивну машину тоталітарної системи. Біографія майже всіх митців цього покоління завершується словами «розстріляний», «загинув у засланні», «наклав на себе руки»: М. Хвильовий, Є Плужник, М. Зеров, М.Вороний, Г. Косинка, М. Куліш, Л. Курбас, М. Семенко, М. Бойчук, І. Падалка….Ті, кому вдалося вцілити, вже ніколи не змогли творити так само сміливо й самобутньо, як під час цих буремних років.

Учні зробили інсценізацію суду над М. Зеровим, використовуючи матеріали секретних матеріалів НКВС, роздрукували  і закріпили на дошках портрети репресованих поетів, письменників, художників-монументалістів.

«Розстріляне відродження» стало маркером не тільки для літературно – культурної генерації письменників, а й для православної церкви в Україні. Саме на початку 20-их років за сприяння Василя Липківського було створено Українську автокефальну церкву, однак уже згодом вона була репресована тоталітарним режимом. Крім того, 20-30-ті роки стали найтяжчим випробуванням: з обличчя України було стерто численні сакральні споруди.

Окремо був представлений проєкт « Людина, яка була театром», присвячена режисеру-новатору Лесю Курбасу.

Подгорна Н.А