П’ятий рік поспіль 21 листопада українці відзначають День Гідності і Свободи. Згідно з відповідним указом Президента України Петра Порошенка, свято встановлено «З метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, збереження та донесення до сучасного і майбутніх поколінь об’єктивної інформації про доленосні події в Україні початку XXI століття, а також віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які восени 2004 року та у листопаді 2013 року – лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору».
Гідність – «це поняття моральної свідомості, яке виражає уявлення про цінність всякої людини, як моральної особистості, а також категорія етики, що означає особливе моральне ставлення людини до самої себе і ставлення до неї з боку суспільства, в якому визнається цінність особистості». Однак політичні реклами, які обіцяють «гідні умови праці», «гідну заробітну плату», «гідний рівень життя» стають дедалі більш надокучливими і змушують трактувати прикметник «гідний» лише як «фінансово вигідний».
То що ж таке гідність? Як це – жити гідно? Невже тепер усе зводиться лише до грошей і красивих гасел?
Народна мудрість стверджує: «Від спраги помирай, але гідності не втрачай». Я вважаю, що жити треба з гідністю, працювати, переживати радість і горе, з гідністю зустрічати свою останню годину. Чи можу я привести приклад гідної людини? Можу.
І не один, а, наприклад, сотню – Небесну Сотню. «Революція Гідності»… Студенти просто вийшли відстоювати своє майбутнє, свій європейський вибір, а отримали постріл в спину. За що вони вмирали? За що батьки лишилися своїх дітей, а діти – батьків? За що лилась кров? За гідність? А що ж таке гідність?... Хто вона така, що за неї можна вмирати? А як думаєте ви?...
Гречук Валерія 11-В
