«Революція гідності» не тільки сколихнула країну хвилею нечуваного патріотизму, а і показала важливість національної ідеї.

Нині саме за неї триває боротьба, і те,

наскільки ця боротьба буде успішною,

залежить від кожного з нас.

(Анатолій Солов’яненко, головний режисер Національної опери)

21 листопада 2015 року в Україні відзначається День Гідності та Свободи.

Мета запровадження пам’ятної дати — це утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, збереження та донесення до сучасного і майбутніх поколінь об'єктивної інформації про доленосні події в Україні початку XXI століття, а також віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які восени 2004 року (Свято Свободи) та у листопаді 2013 року — лютому 2014 року (Революція Гідності) постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору.

21 листопада 2013 року уряд України вирішив зупинити підготовку до підписання Угоди про асоціацію Україна-ЄС (підписання мало відбутися 28-29 листопада на саміті Східного партнерства у Вільнюсі). Пізно ввечері на знак протесту проти такого рішення уряду на майдані Незалежності в Києві почали збиратися люди. Спонтанний народний протест розвинувся в добре організовану національну революцію, яка, у кінцевому рахунку, зосередилася в столиці. Революцію було названо Євромайданом, але цей термін передавав її суть тільки до ночі з 30 листопада на 1 грудня, коли за наказом українського режиму протестувальників розганяв спеціальний поліційний підрозділ «Беркут». З цієї ночі Європротест перетворився на Єврореволюцію — боротьбу за людську та національну гідність громадян України. Дуже вдало сказано, що, шукаючи Європу, ми знайшли Україну.

Єдиний символ Революції гідності – прапор України. Єдиний духовний помічник – національний гімн. Революція відбулася не лише в політичному житті країни. Передовсім вона відбулась у нас самих, у нашій свідомості.