Усі ми сьогодні є свідками того, як пишеться Нова Історія України. Тернистим шляхом йшла Україна до сьогоднішніх днів. Більше 350-ти років на шляху боротьби за незалежність український народ завжди приносив у жертву своїх найкращих синів і дочок. Останніми у цьому довгому списку стали герої Небесної сотні і ті патріоти-українці, які загинули, і, на жаль, гинуть і сьогодні, захищаючи єдність і незалежність рідної землі. За нашу з вами свободу й оновлення країни заплачено страшну ціну: своє життя віддали найкращі. І більшість з них молоді - "цвіт нашої нації", ті, що лише починали жити.

20 лютого вся Україна вшановувала Героїв Небесної Сотні, мужніх, незламних українців та їхніх побратимів інших національностей, чиї душі уже на небесах. У 11-Б класі проведено вечір-пам'яті: "Герої не вмирають... Просто йдуть..." Одинадцятикласники вшанували пам'ять загиблих і згадали трагічні події, що сколихнули світ, змінили хід історії, події, завдяки яким наш народ став нацією.

Серед загиблих на Майдані гімназисти з болем в серці згадали і нашого земляка Чміленка Віктора Івановича. До Майдану Віктор Іванович приєднався з перших днів. В січні був жорстоко побитий тітушками, але від госпіталізації відмовився і повернувся на барикади. «Наш Герой», — так тепер переважно говорять кіровоградці та жителі області про Віктора Чміленка — бобринецького фермера, який 20 лютого загинув від кулі снайпера на Майдані. Чміль (так його називали друзі) приїхав туди одним із перших, ще в грудні, коли відбувся розгін мирної студентської демонстрації, і збирався покинути Майдан останнім. Батько трьох дітей, Віктор Чміленко ніколи не був байдужим до того, що діється в країні: разом із другом Олексієм Цокаловим вони відстоювали права фермерів у себе в районі, протестуючи проти приватизації землі, «воювали» з податківцями, блокували ВВ-шників у Василькові, брали активну участь у кіровоградських Авто- та Євромайданах, тримали оборону Майдану. Шансів вижити у фермера не було: снайперська куля потрапила у сонну артерію. Кіровоградщина зустрічала Героя десятитисячним мітингом, труну з його тілом пронесли на руках від пам'ятника Ангелу Охоронцю до центральної площі, де відбулася панихида.

Зараз розпочинається відлік новітньої історії України. Ми маємо вірити, що все найважче ми вже пережили, що війна на Сході скоро закінчиться перемогою України і, як казав не просто великий поет – великий українець Тарас Григорович Шевченко: «І на оновленій землі врага не буде супостата, а буде син і буде мати, і будуть люди на землі».