Нещодавно учні 10-В класу відвідали обласний художній музей. У залі Сакрального мистецтва, де ми розглядали ікони мальовані олією, темперою (краскою рослинного походження), вражаючою була ікона «Воскресіння й Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа»  кінця ХІХ ст.  У шикарній оправі під склом побачили Євангеліє 1791 року. Далі ми ознайомилися із експозиціями картин наших художників-земляків: Ф. Козачинського – «Гімназистка», «Бабуся з онукою», О. Ф. Фойницького – «Квіти», А. М.  Нюренберг – « Дачі під Москвою», В. О. Федоров – « Корифеї українського театру».

Один із залів представлений фотовиставкою учнівських та студентських робіт, присвячених рідному місту, на яких зображені культові споруди, церкви, виконані акварельними фарбами.

Споглядаючи історичну спадщину І. Гончара у формі фотодокументів, ми дізналися, що протягом п’яти десятиліть він проводив народознавчу роботу, результатом якої залишилася унікальна колекція українського мистецтва: ікони, картини, одяг, рушники, килими, що за своєю цінністю перевищують збірки багатьох значних музеїв України. Так і утворився в Гончаревій хаті «громадський музей».

«Усе, що ви перед собою бачите, хай збудить у вас почуття палкої, найщирішої любові до поетичної душі нашої матері Україні, і любов оця стане могутнім стимулом для її прекрасного майбутнього та буйного розквіту» (І. Гончар).