З дня вибуху 4-го реактора Чорнобильської АЕС минуло 35 років. Покоління, народжене у далекому 1986-му, вже виховує своїх дітей. На перший погляд, трагічна подія стала історією. Але «покласти справу до архіву» заважають наслідки страшної аварії, які змушують говорити про неї знову і знову: це і численні хвороби, спричинені радіаційними викидами, і сотні сел, не придатних для життя, і тисячі зламаних доль людей, які, покинувши облаштоване затишне житло, змушені були починати життя з нуля, і мізерні пенсії ліквідаторів, які втратили здоров’я…

Під час класної години учні 10-Б класу ще раз перегорнули сторінки трагедії, яка сталася 26 квітня 1986 року. З великою повагою та вдячністю говорили про працівників станції і пожежників, які, долаючи наслідки аварії, отримали несумісні з життями дози опромінення й дуже скоро померли. Боляче було порівнювати фото квітучого молодого міста Прип’ять, яким воно було до вибуху на ЧАЕС, з сучасними. Учні задумалися про величезну відповідальність причетних до роботи на таких потрібних людству, але небезпечних об’єктах.