По-справжньому знати, а головне – відчувати – історичні події, які відбувалися на Батьківщині, неможливо, якщо бути байдужим до своїх власних коренів, до історії своєї родини. Учні 10-Б класу здійснили спробу зрозуміти сутність історичних процесів, які відбувалися в України з початку жовтневого заколоту 1917 року до подій ІІ світової війни включно. За допомогою батьків і представників найстаршого покоління своїх родин учні працювали над своїм родоводом, слухали й записували події, які відбувалися з їх прадідами та прабабусями у першій половині ХХ століття, такого багатого на трагедії, якщо брати український вимір. Таке тісне спілкування у родинах подарувало можливість дізнатися багато такого, про що іноді й батьки не здогадувалися. Ліза Цибрієнко розповіла про свою прапрабабусю, яка все життя приховувала своє дворянське походження – боялася бути репресованою радянською владою. Родич Жалдака Тараса загинув у 21 рік, захищаючи Петроград від більшовиків у 1917-му, у родинному архіві збереглося навіть його фото. Дуже змістовною була інформація Савенко К. – найдавніший предок, військовий, про якого відомо її родині, народився ще у середині ХІХ століття, збереглася світлина прадіда, теж військового, зроблена у польській фотомайстерні у 1919 р. Та й про події 30-40х рр. сім’я має багато яскравих спогадів. Розповіді Мірошніченко Д, Дружиніної П. наблизили нас до трагічних подій розкуркулення та голодомору, допомогли відчути увесь жах, який переживали люди в українських і російських селах. ІІ світова війн – окрема сторінка історії України та усіх наших родин. Розповідь Латанської С. була присвячена трагедії початку війни, яка увійшла в історію під назвою «Уманський котел» - були знищені або потрапили у полон до німців  6 і 12 радянські армії. Редькіна В. ознайомила з фактами винищення фашистами євреїв у її рідному селі Торговиця Новоархангельського району. Велику роботу провела сім’я Сербіна А. – був створений відеокліп, присвячений їх родичам-лікарям, які пройшли всю війну, рятуючи поранених. Відважний прадід Роман В. у 16 років заволодів німецьким танком, намагаючись доїхати на ньому до розташування радянських військ, втратив око після поранення. Дідусь Паламарчук І. зробив великий внесок у розвиток міста Гайворон.

Мабуть кожному присутньому на конференції стало зрозумілим, що історію своєї родини знати необхідно – не лише заради збереження для своїх майбутніх дітей і онуків. А заради того щоб не бути обманутим фальсифікаторами історичної правди, яких у сьогоднішньому світі немало.