15-го січня учнями 11-В класу було проведено виховну годину на тему: «Окупація та звільнення м.Кіровограда 1941-1944 років».
Означений період німецької окупації м. Кіровограда (сучасного Кропивницького) залишається чи не найсуперечливішим періодом новітньої історії. 40-ві роки ХХ ст. є підгрунтям для політичних та пропагандистських маніпуляцій. Життя населення в період німецької окупації – явище досить складне і часто потребує пояснень.
22 червня 1941 р. – день, що ввійшов в радянську історіографію як день нападу Німеччини на Радянський Союз. За короткий час німці змогли окупувати всю Україну, 5-го серпня 41-го було окуповано й сам Кіровоград. Та як сприйняло це цивільне населення? Резонансним стає поширення плакатів містом тих часів: «22 червня 1941 – день звільнення від совєтського терору». Колективізація, Голодомор 1932-33 років, репресії ставали причинами розколу суспільства: дехто чинив спротив окупації, інша ж частина людей після років сталінської диктатури вірила німцям як своїм «визволителям», будучи переконаними у відродженні української державності. Знаковими стають публікації з заголовками: «Мамо, хліба» (про Голодомор 1932-33 рр.), «Боже, великий єдиний», «Український національний гімн».
Втім, дуже скоро, одна ідеологія змінює іншу, і замість поваленої скульптури Кірова на головній площі міста на постаменті з’являється портрет Гітлера. Починається й боротьба з місцевими партизанами та з тими, хто чинив спротив німцям влітку 41-го. Поблизу сучасного Педагогічного університету ім. В.Винниченка нацистами було облаштовано концтабір для військовополонених, «шталаг 305», до якого в 1942-му році потрапляє й мій двоюрідний дідусь, Потєхін Анатолій Леонідович.
Еріх Кох, управитель окупованої України в одній з промов зазначав: «Ми – раса панів і повинні управляти жорстко, але справедливо… 
Місцеве населення повинно працювати, працювати і ще раз працювати». На промислових підприємствах та у збережених гітлерівцями колгоспах вводилася жорстка система експлуатації населення, частину цивільних примусово вивозили до Німеччини на роботу.
Настрої змінювались у місті після публічних страт на базарній площі навпроти храм Володимирської ікони Божої матері та в інших районах. Часто новоспечена влада використовувала їх і як засіб залякування. Так, одного з містян було повішено за звинуваченням у викраденні каски з могили німецького солдата. Каска знайшлась, та повернути чоловіка вже було неможливо…
5-16 січня 1944-го року Червона армія під командуванням генерала 2-го Українського фронту І.Конєва розгортає контрнаступ, який увійшов в історію як «Кіровоградська наступальна операція». Взявши німців в оточення, бої переміщуються на вулиці міста. Саме з Кіровоградською наступальною операцією пов’язують численні руйнації, серед яких знищення лелеківської церкви Святої Трійці. Старожили пригадують, що німці мали в дзвіниці церкви кулеметне гніздо. Але могла вона постраждати й від радянського авіаудару. Старожили міста пригадують й Успенський собор на місці міськради.
Матеріальні збитки несло й господарство міста. Заводи «Червона зірка», ім. В,Таратути, Пивзавод лежали в руїнах. Залишився в минулому й славнозвісний трамвай, рейки якого розбирали то німці, то радянські сапери. Коротке повідомлення рядового Кабанова на вул. Декабристів, 4 «мин не обнаружено» слугує нам нагадуванням про ті не такі вже й далекі, але криваві події. Місцеві бережуть цей напис, «щоб пам’ятали»…
Доповідач:
Потєхін Антон.
