Минулого тижня ми, учні 11-Г класу, відвідали державний музей-заповідник Івана Тобілевича (Карпенка-Карого) "Хутір Надія", який розташований поблизу села Миколаївка в 20 км від Кропивницького. Музей є однією з найвидатніших історико-культурних пам’яток України, а статус заповідника отримав у 1956 році.

З екскурсії ми дізналися, що садибу було закладено у 1871 р і названо іменем дружини Івана Карпенка-Карого – Надії Тарковської.

Митець дуже любив свою першу дружину, яка, на жаль, зарано померла. Тому в пам’ять про неї створив ідеальне місце-парк, яке є розкішним прихистком від усіх буденних турбот і проблем. Тут і величний дубовий гай. Кожен дуб посаджений кимось відомим або на пам’ять когось, і яблуневий сад зі смачнючими яблуками, і ставок, який надає хутору особливого шарму.

Коли потрапляєш у цю місцину, з’являється враження, що ти є сам відомим драматургом і театральним діячем. Стає зрозуміло, звідки Карпенко-Карий черпав натхнення, що допомогло йому стати відомим митцем української культури. Тут написано 11 п’єс із 18, які увійшли в Золотий фонд національної класичної драматургії. З 1956 року "Хутір Надія" оголошено державним музеєм-заповідником. З 1990 – тут започатковано щорічне свято театрального мистецтва "Вересневі самоцвіти". Щорічно "Хутір Надія" відвідують понад 4 тисячі гостей з різних регіонів України та зарубіжжя. Та не це залишається найголовнішим для музею. І досі нащадки Тобілевичів піклуються про цей музей, і досі розповідають відвідувачам неймовірну історію найвідоміших сімей: Тарковських і Тобілевичів, чим зберігають пам’ять про цих діячів.

Максим Кравченко, Еліна Поліщук, 11-Г