Творчість Тараса Шевченка, геніального сина українського народу, непідвладна часові. Його спадщина належить не лише Україні, а всьому людству. Світ знає Т. Шевченка передусім як поета, але він – прозаїк, драматург, художник, скульптор.

Шевченко і музика – це ще одна сторінка його багатогранної особистості. Нерозривними були для Тараса Григоровича поезія і пісня. Поет постійно цікавився музичним мистецтвом, знав і розумів різноманітні жанри народної та професійної музики.

Таке захоплення мало вплив і на поезію Кобзаря. В ній він виходить із духовної української пісні. Саме українське поетичне слово провокувало його на національні інтонації. 

Шевченкове слово, покладене на музику,  звучало під час підсумкового літературно-музичного вечора «Шевченко і музика». Це і «Бандуристе, орле сизий», у виконанні хору учнів 10-11-х класів. 

Дар’я Скрипка, Анастасія Зінчук, Антон Паламарчук проникливо виконали «Думи мої, думи мої». Цей твір сповнений болючого ліризму і передає тугу поета за рідним краєм.

А сюжет поеми «Тополя», на превеликий жаль, має місце в актуальній історії сьогоднішньої України. В його основу покладено дві полярності – війну й кохання. Дівчина відпустила свого коханого на війну, а він не повернувся з фронту.

За словами музикантів «Хочу Ще» свою роботу вони присвятили усім мужнім захисникам нашої Батьківщини, які полягли за її свободу. Тому виступ Лілії Туманової, Юлії Бурдейної, Антона Паламарчука був проникливим та вражаючим.

Дослідники нараховують понад 2000 композицій на слова Шевченка. Унікальним явищем творчості великого поета є його «Заповіт», який знають в усьму світі. Уже в ХІХ ст. він був перекладений багатьма мовами світу.

Учениці 9 класу  Ксенія Зєлікова, Єлізавета Чорна, Єлизавета Іванова прочитали його німецькою, французькою та англійською.

В сучасній експерементальній обробці “Заповіт” Шевченка у виконанні учнів 11-А класу Дмитра Верещака, Олександра Лєгостаєва, Віталія Руденка, Івана Верболоза, Олега Федуна звучав органічно.

А фінальна композиція “Б’ють пороги” (уривок із послання “До Основ’яненка”), яку виконала учениця 11-Г класу Анастасії Зінчук, сповнена надзвичайної емоційної сили та віри в торжество правди, свободи, братерства, надихала і надихатиме покоління людей: і тих, хто рвав кайдани, і тих, хто нині будує нову самостійну Україну.

Майстерними були й інсценізації як Шевченкових «Гайдамаків» у виконанні учнів 10-А класу Катерини Жанталай, Богдана Мазура, Маргарити Ткаченко, так і уривку з повісті Г. Хоткевича «Тарас Шевченко» «Катрине весілля» у виконанні учнів 10-Б, 10-В, 11-Г класів.

Отже, творчість Шевченка – це святиня, якою дорожить і гордиться український народ. Його слово житиме поміж нами, гнівне і ніжне, полум’яне й міцне.