У 10-В класі був проведений виховний захід, присвячений видатному поету, художнику та громадському діячеві Тарасу Григоровичу Шевченку. Народився Тарас Григорович в кріпацькій родині, та з самого дитинства знав важку долю селян. Відомий як автор багатьох творів, що стали справжнім скарбом української літератури: поеми «Гайдамаки», «Сон», «Катерина», вірші «Думи мої, думи…», автобіографічні матеріали «Наймичка», «Варнак» та багато інших. За свою стійку громадянську позицію поет переслідувався поліцією, за що три рази був відправлений в заслання, та до останніх днів перебував під її пильним наглядом. Шевченко декілька раз повертався до України, але був змушений покинути Батьківщину. Здоров’я Шевченка було підірване тюремними казематами. Будучи хворим, він брав участь у підготовці першого числа часопису «Основа», яке вийшло ще за його життя.   Перед смертю записав олівцем на офорті автопортрета свій останній вірш «Чи не покинуть нам, небого». Український літературознавець Павло Зайцев назвав цей твір незрівнянним політичним документом боротьби безсмертної душі з тлінним тілом перед обличчям фізичної смерті.  10 березня 1861 Шевченка не стало, він помер від наростаючої водянки. Спочатку його було поховано на Смоленському кладовищі в Петербурзі, а згодом 20 травня 1861 року останки Кобзаря було перевезено з Києва до Канева. Дві доби домовина з тілом перебувала в Успенському соборі, а 22 травня прах віднесли на Чернечу гору. Тарас Шевченко став справжнім Національним Символом та героєм України, борцем за справедливість, самостійність і незалежність України.