Однією з найжахливіших подій в українській історії постає голод 1932-1933 рр. Такої страшної трагедії, яку пережив український народ у 30-х роках XX століття, не зазнав, мабуть, жоден народ в історії людства. Це був політично спланований і організовано проведений мор народу. З голоду пухли і вмирали діти, чоловіки і жінки працездатного віку, часто-густо цілими родинами. Скільки сконало людей за якихось два неповних роки – сьогодні ніхто не знає. Результати перепису кінця 30-х років знищені. Дослідники називають і 5, і 7, і 9, навіть 10 мільйонів померлих.

Ці питання тривожили світову громадськість. Нині ми знаємо, що це була безкровна, людоморська війна тоталітарної системи проти українського народу. Війна – задля того, щоб підірвати коріння волелюбної нації, винищити цілий етнос, посіяти в душах страх, жорстокість, підозрілість.

І саме цій трагічній сторінці історії України й була присвячена тематична лінійка «Ні труни, ні хрестів, і ні тризни…», яку підготовили і провели учні 10-В класу.

Гімназисти розказали присутнім про кривавий злочин, здійснений урядом СРСР у 1932–1933 роках, шляхом організації штучного масового голоду, що призвів до багатомільйоннихлюдських втрат у сільській місцевості на території України. Це було продумане винищення нації.

Наприкінці заходу учні, запаливши свічки, по черзі розповіли про кількість людей, померлих від голоду в кожному районі, з якого вони приїхали.