Учні 10-Б класу здійснили захоплюючу поїздку до заповідника-музею «Хутір Надія». Він є однією з найвизначніших історико-культурних пам'яток України. Більше ста років тому на місці, де тепер шумлять могутні дуби і стрункі тополі, плодоносить фруктовий сад, блищить широкий став, був голий степ. Садибу було засновано визначним українським драматургом, актором, театральним та громадським діячем Іваном Карповичем Тобілевичем (Карпенком-Карим) на 11 гектарах землі, що дісталася у спадщину його дружині, Надії Карлівні Тарковській. Саме у пам'ять про неї Іван Карпович дав назву хутору. Варто зазначити, що нам усім дуже пощастило, адже знаходились ми там саме під час проведення щорічного фестивалю «Вересневі самоцвіти». На хуторі, як ніколи, було людно, але це зовсім не завадило нам сповна насолодитися величною красою цього місця. Наш клас відвідав музей І. Карпенка-Карого, в якому кожен предмет мимоволі переносив нас у ту далеку, славну епоху розквіту українського театрального мистецтва. Ми дізналися багато цікавого про сім’ю видатного драматурга, яка славилася своєю гостинністю і традиціями, одна з яких полягала у тому, щоб кожен гість, який завітав до їхнього дому, посадив власними руками саджанець дуба; прослухали уривок із п’єси «Сто тисяч», якою автор утвердив жанр комедії в українській літературі як універсальну форму художнього відображення життя, показ найрізноманітніших проявів взаємин між людьми, їхнього внутрішнього світу в контексті національних і загальнолюдських цінностей.

Під час фестивалю ми мали унікальну можливість відвідати єдиний в Україні Музей хореографічного мистецтва. Фонди музею складають документи, фото, афіші та програми виступів, газетні та журнальні матеріали, оригінальні предмети, зокрема танцювальні костюми, нагороди та сувеніри з багатьох країн світу, пов'язані з широкою гастрольною діяльністю заслуженого ансамблю народного танцю України «Ятрань» та академічного театру народної музики, пісні і танцю «Зоряни».Експозиція кожної зали – коротка розповідь про події, видатних хореографів, танцівників-солістів та уславлені колективи, що своєю творчістю не дають замулитись чистим джерелам української сценічної хореографії. Особливий акцент авторами експозиції зроблено на продовженні традицій та підготовці нових митців – діяльності дитячих хореографічних шкіл та центрів, гідне місце серед яких посідає наш Кіровоградський обласний навчально-виховний комплекс (гімназія-інтернат – школа мистецтв) під керівництвом народного артиста України, професора Анатолія Єгоровича Короткова.

Загалом, поїздка до заповідника-музею «Хутір Надія» справила на нас по-справжньому незабутнє враження, адже це місце береже пам’ять про славетних митців, які його відвідали протягом багатьох років, а передусім – корифеїв українського театру, їхніх спадкоємців, продовжувачів традицій.