Війна! Яке страшне, жахітливе слово, що несе за собою страждання, муки, горе, смерть. Неоголошена війна, що вже триває понад 4 роки змусила українців жити по-новому, по - новому вчити наше майбутнє покоління. Це виклик, який освіта старається нівелювати, щоб учні мали змогу отримувати знання. Так, учні Центральноукраїнського наукового ліцею не звертаючи на постійні тривоги, що тривають щоденно протягом усього навчального дня, відбираючи  право учнів на освіту, сьогодні здобувають, як можуть її під час тривоги в сховищах ліцею. Уроки під землею мають свою специфіку: стільці, ліжка, переносні дошки стали навчальними «класами». Через постійні повітряні тривоги учні змушені адаптуватися до доступу  знань.

Вчителі проводять уроки згідно розкладу, змінивши дещо формат проведення самого уроку. Головний виклик для них – втримати  увагу учнів під час тривоги та психологічний стан – «знання потрібні завжди». Навчання в укриттях стало новою реальністю та символом незламності української освіти в умовах війни. Як кажуть самі учні: «Хоча не комфортні умови для проведення уроків, але іншого вибору у нас немає. Ми сюди приїхали навчатися. Важко, але треба».  

 Попри складні умови нашого сьогодення, такий підхід дозволяє зберегти очний формат навчального процесу, що є критично важливим для якісної освіти та психоемоційного розвитку молодого покоління українців. Навчання під землею доводить: українська освіта продовжує жити за будь-яких обставин.

І.Г.Мельник, педагог-організатор