Будь-яка більш-менш освічена сучасна людина знає про те, що війни людство вело протягом усієї історії свого існування. У ХІХ ст. Одісс Баро навіть сформулював закон безперервності війни. Науковець проаналізував період з 1496 р. до н. е. до 1861 року і дійшов висновку, що у цей час на 3357 років війни припадає усього 227 років миру, тобто на 13 років війни на 1 рік миру! Проживаючи у мирній країні, можна було б сприйняти цю інформацію просто як сумний факт існування людства. Але точно не сьогодні і точно не в Україні…
Тематична година, проведена в 11-Б класі, мала на меті з’ясувати, як сприймали війну античні філософи, які складають інтелектуальне і культурне підґрунтя нашої цивілізації. Пропонуємо вашій увазі інформацію, яка, на наш погляд, заслуговує на увагу.
Заглиблюючись у грецьку міфологію, знаходимо у ній аж двох богів війни: Афініна Паллада – богиня справедливої війни, Арес – бог підступної війни. Сонцесяйний Аполлон зображений з луком або з лірою, яка за конструкцією нагадує той самий лук – два в одному... Більшість античних філософів, вважали війну нормою життя. Візьмемо проміжок плюс-мінус V ст. до н. е. – період розквіту культури Стародавньої Греції.
Геракліт вважав, що війна реалізує принцип справедливості та істини: «одним бути богами, іншим людьми, одні створені рабами, інші вільними…» На його думку, тільки участь у війні допоможе людині визначити й закріпити свій статус. Війна – благородна справа, спосіб досягнення величі людини. Платон взагалі поставив під сумнів саме поняття миру: «Мир – лише ім’я, насправді його не існує». Хоча філософ призивав правителів прагнути миру. Тези ж Арістотеля наводять на думку, чи не ними користувалися найкровожерливіші тирани усіх часів і народів: війна – «природній засіб отримання власності, насамперед рабів»; «…полювати треба як на диких тварин, так і на тих людей, які створені природою для покори, і не бажають підкорятися». Ось вам і великий гуманіст античності!
«Найсимпатичниішими» виявилися переконання римлянина Марка Тулія Цицерона (І ст. до н. е.): «існує два способи вирішувати суперечки, один шляхом обговорення, другий силою… Перший притаманний людині, другий дикому звіру…». Війна, на його думку, виправдана лише як відповідь на напад ворога, зраду, порушення угоди… Мета війни – встановлення справедливості. Цицерон розробив навіть певну етику ведення війни: війну треба оголошувати; не допускати жорстокості, зберігати життя тим, хто не був безпощадним, не привласнювати священні предмети, які належать ворожій стороні.
На жаль, цієї етики не дотримувалися ані римські легіони, ані сучасні орки…
